Несправність автомобіля КамАЗ стала причиною того, що з причепа злетіла цистерна з аміачною водою і в річку потрапила отруйна речовина. Надзвичайна подія сталася у селі Жорнище Іллінецького району на Вінниччині. Жодна з рятувальних і контролюючих організацій, представники якої працювали на місці аварії, офіційно не сповістила територіальну громаду про масштаби забруднення.
— До другої години ночі працювали на ліквідації наслідків аварії представники різних служб, — каже сільський голова Юрій Притула. — Були з МНС, районної та обласної санстанцій, екологи, рибінспектори, з адміністрації. Спочатку витягували цистерну. У воді вона не опинилася тільки тому, що тут багато дерев, за які й зачепилася. Очевидно, від удару розгерметизувалася горловина і рідина потекла в річку. Про те, що річка забруднена і є відхилення від встановлених норм якості води, я особисто дізнався під час розмови з представником районної санстанції. Але офіційно жодна із служб нічого не повідомила. Люди мене запитують, а я не знаю, що казати. На словах перевіряльники кажуть, що все нормально. Те саме і я повторюю. Але де ж воно нормально, коли я сам бачив, як аміачна вода текла в річку?..
Того дня автомобіль КамАЗ з причепом перевозив дві цистерни з аміачною водою. На виїзді з села Жорнище дорога веде вниз на місток через річку. Потім піднімається вгору в напрямку Немирівського району. Транспорт належить одному з підприємств системи «Зерно продукт» Немирівського району. Про це сільський голова довідався від керівника підприємства, який прибув на місце аварії. На спуску водій відчув несправність у двигуні. Треба було терміново зупинити машину, що він і зробив. Далі під час спроби відбуксирувати авто за допомогою іншого транспортного засобу цистерна з причепа злетіла.
— Коли я прибув на місце, — продовжує сільський голова, — машина стояла на зустрічній смузі. Точніше, наполовину перекривала її. Загороджувальні троси були обірвані, бетонні стовпці збиті. В урвищі лежала цистерна. Водій намагався закрити її люк, та йому це не вдавалося. Яка саме рідина знаходилася в бочці, не важко було здогадатися. Довкола відчувався різкий запах аміаку.
— До мене прийшли двоє людей, — каже один із жителів села, хата якого приблизно за сто метрів від місця аварії. — Попросили дати порожні пляшки. Запитую, для чого вони вам. Кажуть, маємо взяти аналізи води в річці. Дав їм, звичайно. А сам думаю, оце контролери — ходять по селу, просять посуду на аналізи.
— Треба на законодавчому рівні зобов’язати контролюючі служби офіційно інформувати громаду про результати їхніх перевірок. Не можна так зневажливо ставитися до людей. У нас в селі більше тисячі населення. Контролери приїхали й поїхали. Зробили своє діло, відзвітували перед вищим керівництвом і вважають, що людям про це говорити не обов’язково. А ми хіба не повинні знати, що з нашою річкою, коли в ній очиститься вода, як людям поводитись у цій ситуації? Я вже не кажу про те, чи має громада право на відшкодування завданих їй збитків...
