Цього місяця в Верховній Раді зареєстровано законопроект, що посилює відповідальність за самогоноваріння (реєстр. №6284 від 09.04.2010 р.). Ним пропонується виготовлення самогону для власних потреб штрафувати в розмірі від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в разі повторного порушення протягом року — від 10 до 20), на продаж — від 20 до 50 мінімумів («рецидив» — від 50 до 100).

Усі ми знаємо, що вщент викоренити в Україні самогоноваріння не вдавалось ніколи. Але донедавна воно було мінімізовано на суто ринковому рівні: вітчизняні виробники задовольняли попит і щодо смакової гамми, і щодо цінової політики. Як сталося, що нині проблема набула рівня парламенту?

Коли в червні минулого року тодішній уряд, латаючи дірки в бюджеті, підняв акцизи на алкоголь від 58 до 300 відсотків, тверезі голоси зауважували, що рівень оподаткування є категорією, яка вираховується, щоб: 1) держава мала стабільно зростаючий доход до бюджету 2) виробник міг нормально працювати та розвиватись; 3) споживач отримував якісну продукцію, ціна якої відповідає рівню його доходів. Раптове підвищення ціни горілки на 5—6 гривень за пляшку не приведе до зменшення її споживання (у кризові періоди воно тільки збільшується — це закон), а лише дасть поштовх виробникам фальсифікату й самогону, стверджували тоді критики.

У відповідь Кабмін Юлії Тимошенко у вересні 2009-го прийняв постанову про підвищення мінімальної роздрібної ціни на горілку, внаслідок чого вартість півлітрової пляшки зросла з 14 до 17,96 гривні. Самі по собі ці цифри — ще не привід для критики дій тодішньої урядової команди. Оцінювати їх можна лише за наслідками. Спробуємо оцінити.

По-перше, почав падати — до того ж у прогресії — продаж: майже на 10 відсотків після минулорічних «нововведень» за підсумками 2009-го й на таку само цифру за три місяці 2010-го. Постанові про підвищення акцизів ще не виповнилось року, а продаж легальної горілки скоротився на 16 мільйонів пляшок. Помножимо цю цифру на 6,8 гривні акцизного збору й побачимо, що держава недоотримала в бюджет майже 109 мільйонів гривень тільки прямих податків.

По-друге, збитки отримали легальні виробники: за звітний період зупинилось майже 70 спирто- та лікеро-горілчаних заводів. На діючих були змушені згортати виробництво, себто істотно скорочувати персонал.

По-третє, споживач змушений користуватись послугами постачальників «альтернативної» горілки, котрі в гонитві за прибутками й без держконтролю часто-густо цього споживача просто труять. Падіння продажів на 20 відсотків, на жаль, не означає такого ж протверезіння нації. Споживання не зменшилось, а криза, як уже мовилось, лише збільшила його. Воно просто перейшло в «тінь».

Безпосереднім підтвердженням цього були б статистичні дані, але хіба підпільні самогонники звітують перед Держкомстатом? Зрозуміло, що оті 16 мільйонів недолічених пляшок споживач все одно випив. Тільки це був «альтернативний» напій. Будь-який самогонник скаже, що з 10 кілограмів цукру можна отримати 8 літрів трунку. Не потрібно бути експертом зі статистки, щоб вирахувати: «горілчані» постанови колишнього уряду висмикнули з оберту 10 тисяч тонн цукру — і тепер зрозуміле раптове й катастрофічне його подорожчання. Правда? Яке «чомусь» сталось після підвищення ціни на горілку та скорочення її виробництва легальними заводами.

І спробуйте тепер отримати офіційні дані про кількість отруєнь унаслідок споживання самогону та фальсифікату. Ні органи МВС, ні статуправління МОЗ їх не афішують. Скажімо, ще у 2008 році було оприлюднено кількість померлих в Україні від уживання сурогатних напоїв (близько 10 тисяч осіб). А ні за 2009-й, ні за поточний рік чогось подібного знайти не вдалось. Хоча про масштаби проблеми свідчить моніторинг регіонів — на цьому рівні певні дані міліції та екстремальної медицини ще з’являються.

Ось тільки за останні тижні: «10.04.10 р. гр-ни Пристойна і Пристойний придбали на ринку «Колос» м. Миколаєва 1 л міцного алкогольного напою за 15 грн. Після вживання потрапили в обласну лікарню з тяжким отруєнням»; «під час Великодніх свят до 9-тої міської лікарні Будьонівського району м. Донецька з алкогольним отруєнням самогоном потрапили гр-ни Хаматшин (1976 р.н.) та Юдич (1977 р.н.)»; «15.04.10 р. в Центр екстремальної медицини і швидкої допомоги м. Запоріжжя (ЦЕМШД) були доставлені двоє чоловіків 35 і 39 років Мозковий та Істомін з надзвичайно сильним алкогольним отруєнням напоєм сумнівного виробництва»; «в с. Красна Поляна Дніпропетровської обл. чотири людини отруїлись сурогатним алкоголем. Троє з них — дві жінки 42 і 30 років та чоловік 36 років — померли»; «08.03.10 р., Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки — 3 людини отруїлись алкоголем, купленим на ринку в пластиковій тарі. 05.04.10 р., Одеська обласна лікарня — 2 людини (Васнєцов, Бєляєв) отруїлись горілкою, купленою на квартирі»...

Звичайно, за такими куцими свідченнями скласти повну картину раптового збільшення виготовлення і споживання самогону і фальсифікату та отруєння ними неможливо. Дані замовчуються вже на рівні дільничних інспекторів. Скажімо, ГУВС по Київській області їх уже півроку не оприлюднювало, хоча ті само дільничні, котрі найближче серед правоохоронців до народу, у приватних розмовах стверджують: самогоноваріння за останні півроку збільшилось на 40 відсотків. Інспектори — це люди, на котрих впаде головний тягар виконання вищезгаданого законопроекту в разі його прийняття Верховною Радою. Чи будуть вони штрафувати своїх сусідів, кумів, дідів, просто знайомих? Усі ми чудово розуміємо, що в більшості випадків сторони будуть «домовлятися». Негатив для споживача полягає в тому, що збитки за хабарі самогонники перекладуть на клієнтів. Може, одні спробують підняти ціну на свій трунок, але — ринок є ринок — інші здешевлюватимуть «продукт» за рахунок ще більш сумнівних домішок. Збільшуючи тим самим ризик отруєнь.

Ми ж уміємо читати поміж рядків й без офіційної статистики. Наприклад, за даними вищезгаданого ЦЕМШД, «у Запоріжжі середньодобове надходження хворих з алкогольними отруєннями становить від 5 до 15 осіб, із них понад 50 відсотків — пацієнти, що отруїлися алкогольними напоями сумнівного походження». Візьмемо мінімальну цифру — 5 постраждалих у Запоріжжі з його населенням у 780 тисяч жителів — й закладемо її в нехитре рівняння, щоб вивести пропорцію до 48 мільйонів українців. Від результату віднімемо 50 відсотків і помножимо на кількість днів у році. Висновок: щонайменше 55 тисяч громадян України можуть постраждати за рік від «алкоголю сумнівного походження». А максимум (якщо брати не 5, а 15 із статистики ЦЕМШД) — до 165 тисяч!

П’ють самогон і ризикують життям люди, для яких ціна легальної горілки (18—20 гривень) захмарна. Для них потенційний ризик втратити здоров’я, а то й життя — ніщо порівняно із пляшкою самогону за 7 чи 8 гривень. Вважати цю українську рулетку частиною «природного відбору» заважає елементарна мораль. Адже це ж держава руками колишнього складу уряду, котрий лобіював свої бюджетні інтереси й інтереси кількох потужних учасників ринку, спочатку змусила свого громадянина рахувати кожну копійку, потім — відвернутись від прилавка магазину з якісним, але дорогуватим товаром й шукати «дешевше, та сердитіше». А закон ринку ніхто не скасовував: є попит — буде пропозиція. Із зерна, з буряку, з тютюном, з карбідом, з курячим послідом! Щоб потім лікарі «швидкої» розводили руками з відчаю.

Закон, що збільшує адміністративний тиск на явище, нову хвилю якого породили кілька постанов, нічого не змінить — свідчення того вся історія вітчизняного самогоноваріння. Коли держава однією рукою створює умови для зловживання, а другою намагається за нього карати — це замкнене коло на кшталт циркуляції рідини в самогонному апараті. Колишня урядова команда втрутилась у закони ринку — й підпільне виробництво стало частиною цього ринку. До того ж такою, що сьогодні призводить до шалених бюджетних збитків, завдає збитків легальному бізнесу і в прямому сенсі губить тисячі людей. І тут не варто винаходити велосипед — достатньо простого регулювання на тому ж рівні. Тільки ринкового, а не лобістського.