Зустрітися з запорізьким міським головою Євгеном Карташовим, щоб усе ж прояснити питання з пам’ятником Сталіну в Запоріжжі, виявилося зовсім непростою справою. Міський голова то у відрядженні в Києві (буває, що по кілька разів на тиждень — чи бюджет, чи мости), то в Москві, то в Європі. А то на виїзних нарадах на греблі Дніпрогесу чи на вулиці Гребельній, яку терміново довелося приводити у божий вигляд, навіть попри відсутність бюджету. Зрештою, субота, суботник на запорізькій дитячій залізниці й міський голова в робочій формі одягу. Тут ми його й піймали...
— Євгене Григоровичу, «по Вкраїні слава лине» про запорізький пам’ятник Сталіну...
— Ось так завжди. Місто чи не найбільше робить і до свят, і без свят для підтримки ветеранів, а коли щось запитують, то або про пам’ятник Сталіну, або про розбиті дороги (сміється)... Скажу й про пам’ятник, хоча ми сьогодні займаємося зовсім іншим монументом. На місці форсування Дніпра в грудні 1943 року (навпроти села Розумівка) свого часу було збудовано величний пам’ятник «Переправа». І ось негода та час зробили його навіть небезпечним для огляду. Тому, попри сьогоднішню непросту ситуацію, за його реконструкцію взялися ветерани міста (голова Ради ветеранів війни, праці й військової служби, депутат міськради Віктор Короленко). Ми через відсутність бюджету фактично не можемо допомогти коштами, хоча вся інша підтримка здійснюється у повному обсязі. Одне слово, як і було обіцяно, 5 травня «Переправа» буде як новенька.
Тепер про пам’ятник Сталіну. Хочу офіційно заявити, що Запорізька міськрада та її виконком ніякого відношення до цього пам’ятника не мали й не мають. Ні дозволів, ні землевідведення, ні інших заходів із цього приводу не проводилося. Що оголошення про зведення пам’ятника на сесії міськради пролунало, то депутати, зокрема, від фракції Компартії, мають право їх робити. До речі, не тільки дозволів не було, а й відповідних заявок із боку ініціаторів — обласної організації КПУ — теж не було. Тут варто зауважити таке. Ми з повагою ставимося до думки частини городян старшого покоління, які б хотіли бачити такий пам’ятник. Із другого боку, нагадаю: була ціла низка партійних з’їздів КПРС, які засудили культ особи Сталіна. З’їздів, які б його реабілітували, я не знаю. А я довгий час був у партії, сформувався там як особистість і, здається, добре вивчив партійні документи.
— Усе це добре. Однак коли все ж пам’ятник, хай і на приватній території, що належить, наприклад, обкому КПУ, все ж відкриють, то чи не виникнуть в української держави міжнародні проблеми? З огляду, наприклад, на недавні оцінки Катині й трагедію під Смоленськом. Зрештою, з огляду на резолюцію ОБСЄ, яка 3 липня 2009 року прямо прирівняла сталінізм до нацизму. І чи не доведеться керівникам держави червоніти за той пам’ятник у Європі з наступним «розбором польотів» вже в Запоріжжі?
— Усе може бути — адже справа ця дуже непроста. Однак я завжди в подібних випадках керуюся принципом: не знаєш що робити — роби по закону. Запорізька міська влада з «пам’ятникового» питання так і діє...
Бесіду вів Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
Коментар запорізького міського голови Євгена Карташова з приводу ініціативи Президента Віктора Януковича (висловленої у понеділок) щодо проведення у Запоріжжі референдуму на предмет доцільності встановлення пам’ятника Йосипу Сталіну:
— Президент справді рекомендував мені провести референдум і спитати городян, чи згідні вони на встановлення пам’ятника Сталіну. Після повернення з відрядження я негайно проведу нараду з депутатами міськради, щоб обговорити джерела фінансування і терміни проведення такого референдуму.
