За тим, як у Городенківському районі сіють цукрові буряки, стежать нині, як за фронтовими зведеннями. Минулого тижня робота в багатьох господарствах не припинялася ні вдень, ні вночі. Є на те вагома причина: гарний врожай «своїх» буряків — неодмінна умова для можливого відновлення роботи місцевого цукрозаводу (цю тему «Голос України» вже порушував у публікаціях «Городенківці вимагають припинити руйнацію заводу» (№22 за 9 лютого) та «Труба заводу чи ні?» (№32 за 23 лютого).
Взявся за відновлення в районі буряківництва агрохолдинг з Тернопільської області. Звісно, сіяти солодкі корінці довелося з певним відхиленням від технології, яка передбачає підготовку грунтів під цю культуру ще з осені. Новий інвестор уклав угоду з чотирма місцевими хазяйствами. Фермерське господарство «Обрій» надало під солодкі корені 480 гектарів, «Поточище» — 450, 550 гектарів — агрофірма «Вільхівці» та 500 — сільгоспкооператив імені Тараса Шевченка. Там буряки сіяли силами агрохолдингу.
Ще понад 500 гектарів цукрових буряків подужали самі названі господарства та інші фермери району. Враховуючи, що торік інвестори мали на своїх землях високі показники врожайності, очікується, що на цукрозавод у Городенці надійде понад 150 тисяч тонн сировини.
Побачивши перспективу відновлення роботи підприємства, власники паїв та городів й собі взялися за вирощування солодких коренів. Повним ходом, приміром, ішла робота у селі Чернятин, де залучали сівалки навіть із сусідньої Торговиці. Зрозуміло, що техніка в селян — не така потужна, як скажімо, в інвесторів, де керують нею за допомогою сучасних систем навігації. Зрештою, й якість насіння та ще низка чинників можуть негативно вплинути на врожайність. Та все ж задля кількох мішків цукру та забезпечення жомом люди готові трудитися на своїх кількадесяти сотках.
Відведення значної частини площ під цукристі, зазначають фахівці, сприятиме оптимальному балансу в структурі технічних та зернових культур (торік, до речі, у Городенківському районі солодкі корені плекали лише на 150 гектарах). А на соціальний аспект відновлення буряківництва в краї особливий наголос робить місцева влада. Звісно, що інтенсивні технології вирощування не передбачають великої зайнятості населення. Та, як запевнив голова наглядової ради агрохолдингу Іван Гута, селяни, які вирощуватимуть їх на своїх присадибних ділянках, зможуть одразу під час їхнього здавання на бурякопункт отримати цукор і жом чи, за бажанням, гроші. Тобто не витрачатимуться зайвий раз на транспорт, і корівок буде чим годувати. Бо торік їхали за жомом, приміром, аж до Чортківського цукрозаводу, за сотню кілометрів.
Зацікавилися співпрацею й фермери з інших районів області. Так, до тисячі гектарів цукрових буряків засіяно вже в Снятинському районі.
Відродження буряківництва на Івано-Франківщині видається логічним. Адже де ще вирощувати солодкі корені, як не на наших благодатних чорноземах?
Івано-Франківська область.
Фото автора.
