Фахівці попереджають: знищувати вогнем рештки рослинництва шкідливо для полів
Між працівниками Остерського лісового господарства Горбачівського лісництва, що на Чернігівщині, й тамтешніми аграріями пробігла чорна кішка. А винний у всьому «червоний півень». Річ у тім, що з настанням весни активізувалися селяни — масово випалюють на полях рештки рослинництва. Лісівники вважають нині сільгосппали найбільшим для себе лихом. Керівники лісгоспу бідкаються: «Будь-хто може підпалити рештки, залишити вогонь у полі й поїхати собі з чистою совістю. Полум’я доходить до лісу, горить. Минулого—позаминулого років постійно такі загорання гасили...».
Й цьогоріч у пожежників лісгоспу вже відбулося бойове хрещення. Вогнеборці поїхали назустріч загорянню у полі й не дали перекинутися полум’ю на ліс. Злісну палійку — жінку похилого віку, яка, знищуючи таким чином рештки на своєму городі, «відзначається» вже не вперше, суворо попередили.
У лісгоспі саме так і змушені діяти. Аби відсікти полум’я від дерев, допомагати гасити його навколишнім сільгосппідприємствам. Для цього, кажуть у лісгоспі, задіяні усі сили. Добре, тут створено потужну, чи не найкращу порівняно з іншими лісгоспами, базу з ліквідації пожеж.
— Є аж сім автомобілів, — хваляться там, — укомплектованих водіями та бійцями-вогнеборцями. А з часів Союзу залишилися добровільні пожежні дружини, до них входять й лісівники.
До речі, так само мчать на зустріч вогню, коли горить у сусідній Росії чи Білорусі. Краще вже їм допомогти й не допустити полум’я на нашу територію.
Своєї авіації у лісгоспі немає. Тому надії тут покладають на 36-метрову вежу, на якій у пожежонебезпечний період вдень постійно знаходиться черговий з біноклем. У його обов’язки входить вчасно помітити дим чи полум’я, що насувається на ліс й доповісти мобілкою по інстанції. У лісгоспі для цього є своя хвиля, але, кажуть, «у порівнянні навіть з мобільним зв’язком це вчорашній день». Хоча з вежі  всього не побачиш й авіацію у разі чого можна орендувати.
Ускладнює ситуацію те, що район мало розораний. Піщані бідні грунти не приваблюють спонсорів. Багато площ заростають сухостоєм.
— Незважаючи на те, — кажуть у лісгоспі, — що є закон, котрий не дозволяє спалювати стерню, суху рослинність, а облдержадміністрація прийняла заборону сільгосппалів — їх не поменшало. Багато хто й досі впевнений, що підпаливши рештки на полях, створюють якісь додаткові добрива. Але такі дії лише шкодять сільгоспвиробництву, знищують флору-фауну. А кількість пожеж від цього зростає. Тому для вогнеборців ще один спосіб боротьби з загораннями — профілактична робота. Їм, разом з екологічною інспекцією, доводиться пояснювати громадянам, зокрема керівникам господарств, усю шкоду сільгосппалів.
— Зараз лише весна, — констатує голова Держкомлісгоспу Микола Шершун, — а по Україні вже 30 випадків пожеж, вигоріло 7 гектарів лісу. Дев’яносто дев’ять відсотків — відбулося це через людський фактор. Заборонний закон мало хто виконує. А ті, хто мають контролювати — цього не роблять. Сподіваюся, що закон запрацює, — ми порушили це питання перед контролюючими органами.
Нині всі пожежні вежі — а їх по Україні 555 — працюють у посиленому режимі. Допомагає  протистояти сільгосппалам створення пожежних орних смуг та мінералізованих полос. Їх час від часу потрібно відновлювати, адже вони заростають. Хоча фінансування недостатнє. Не вистачає коштів, щоб виплатити навіть зарплату людям, котрі працюють на вежах, на пальне. Але треба якось вирішувати питання. Адже за 5 хвилин пожежа може знищити гектар лісу. А щоб його відновити — знадобиться чотири тисячі гривень й чимало часу...
З сільгосппалами важко боротися ще й тому, що знайти винуватця майже неможливо.
— Коли мене, продовжує Микола Шершун, — контролюючі органи запитують, як знайти того, хто підпалив, то кажу: шукайте господаря. Як правило, сам фермер або керівник сільгосппідприємства дає команду зробити підпал, аби вигоріла стерня, щоб йому легше було потім працювати. Ми не маємо контролюючих функцій, тому звернулися до Мінекології, щоб у цьому плані посилили роботу. Трапився підпал — шукай одразу господаря — й не помилишся. Власник чи орендар землі й має відповідати. Ми ж відповідаємо за самовільні порубки або за пожежі у лісі! То чому вони за сільгосппали не відповідають?
Нині штрафи за сільгосппали, за словами голови Держкомлісгоспу, коливаються від 170 до 600 гривень. 
— Та й ці санкції до порушників, — каже він, — на жаль, не працюють. Ті, хто спалює рештки на ланах, часто навіть такого покарання не несуть. Бо впіймати їх на гарячому досить складно. Як поліпшити ситуацію? Треба, щоб громадськість врешті-решт зрозуміла, що те, що є в державі: ліси, земля, вода — багатство людини. Тому потрібно виховувати екологічне сприйняття.
Фото автора.