Держкомстат оприлюднив першоквартальні здобутки промисловості, згідно з якими промислове виробництво в першому кварталі цього року зросло на 10,8 відсотка проти відповідного періоду минулого року — про весняні метаморфози.
Президент РФ Дмитро Медведєв у Харкові пообіцяв знизити контрактну ціну на природний газ — про ціни в асортименті.
На АНТК ім. Антонова презентували новий пасажирський лайнер Ан-158 — про інтимну конкуренцію.
Курс — на зростання
У березні проти лютого цього року промислове виробництво перестрибнуло навіть квартальний показник. Значно покращили результати роботи металургійна та хімічна галузі, приріст обсягів виробництва яких у першому кварталі сягнув, відповідно, 18,4 і 25,8 відсотка. Це логічно пов’язується з відновленням світового попиту на металопродукцію і початком польових робіт у сільському господарстві, які так само стимулювали й нафтопереробку.
Поза сумнівом, на статистику справили неабиякий вплив і низька порівняльна база минулого року, і довготривала зима, яка сприяє більш виразній корекції виробничої діяльності. З огляду на це видається природним падіння виробництва газу, електроенергії та води навесні, коли зменшується споживання цих ресурсів. Поза тим негативні показники видобутку газу надалі можуть зумовлювати й більш інтенсивні його закупівлі по імпорту, на що вказують переговори глав України та Росії у Харкові.
На разі ж видобуток енергоресурсів має у квартальному вимірі абсолютне скорочення: готового вугілля — до 13,5 мільйона тонн, сирої нафти — до 647 тисячі тонн, газового конденсату — до 246 тисяч тонн.
Позитивні результати роботи за січень-березень продемонструвало машинобудування. Обсяги виробництва залізничного рухомого складу сягнули 214,7 відсотка проти першого кварталу минулого року й 247 — проти березня 2009 року. Цьогорічне пожвавлення виробничої діяльності надало потужного імпульсу транспортній галузі, яка прискорилася в березні на 14,1 відсотка проти 1,8 — у лютому. Додали в першому кварталі й галузі кінцевого споживання — легка, харчова промисловість. Це вирішальним чином вплинуло на зростання ВВП. Економіка, за словами віце-прем’єра Сергія Тігіпка, за цей період зросла на 5 відсотків, у березні проти лютого — до 6,8. Отже, весняні метаморфози не можуть не радувати. Але вважати це переломним моментом економічного розвитку передчасно вже тому, що банківська система закінчила квартал зі збитками, не дивно, що в березні комбанки навіть знизили обсяги кредитування реального сектору економіки. Поза тим прискорення промислового розвитку обіцяє нові податкові надходження до бюджетів усіх рівнів, яких країна потребує зараз найбільше для фінансування соціальних програм, створення робочих місць, підняття заробітних плат і пенсій. Якою мірою і що передусім фінансуватиме уряд, стане відомо під час розгляду держбюджету-2010, якого можна очікувати вже на цьому тижні.
А ринок не в курсі
Переговори президентів України та Росії Віктора Януковича та Дмитра Медведєва, поза сумнівом, надихають промисловців на закріплення першоквартального успіху. Нижча ціна на імпортований газ для хімічної та металургійної галузей означає меншу собівартість продукції, а відтак і нові конкурентні висоти на зовнішніх ринках. З одного боку, це додаткові прибутки для власників підприємств, з другого — додаткові надходження податків у держбюджет і валютної виручки — на ринок.
Зрештою, це той ресурс, який потрібен для виконання передвиборних обіцянок із підняття соціальних виплат, заробітних плат і пенсій. Росіяни знижують ціну на природний газ приблизно на третину, але цупко прив’язують нас, як споживача, до себе й зменшують свої втрати за рахунок збільшення обсягів імпорту. Такі «обійми» унеможливлюють у подальшому й пошук інших постачальників природного газу, і власне, пошук альтернативних йому замінників.
А обіцянка не підвищувати ціни на газ для населення важить небагато. Бо російський газ тут ні до чого, для комунальної сфери мають постачати газ головно власного видобутку. Однак, який газ, у якому напрямку й головне — за якими цінами рухається газорозподільними мережами, невідомо. Хіба хто заперечить можливість потрапляння природного газу за цінами, як для комунального сектору, на промислове підприємство?! Коли торік оголосили «війну» облгазам, мали на меті покінчити саме з корупційними схемами розподілу цього ресурсу на внутрішньому ринку. І це не все. Держава дотує через бюджет неринкові ціни на газ для населення, мимоволі підігруючи тіньовому розподілу енергоносіїв. Тож усі ціни на газ — в корупційному асортименті. Просто кажучи, для одних підприємств він обходився з розрахунку в 300 доларів США за одну тисячу кубометрів, а для інших — на 100 доларів менше. Різниця розкладалася по приватних банківських рахунках. За таких реалій можна поставити під сумнів «справедливість» будь-якої ціни, в тім числі й тієї, що привіз російський президент. Вихід «із корупційного асортименту» має запропонувати уряд: або приведення усіх цін до спільного знаменника через підняття тарифів для населення (подбавши про соціальний захист низькодохідної частини споживачів, монетизацію і скасування нерозумних пільг тощо), або приведення газового ринку до належних стандартів прозорості й управління. В будь-якому разі вирішувати урядові.
Любов, яка окриляє
А хіба не добра справа підтримувати в кризу пільговими цінами на газ виробників міндобрив? Нехай навіть їх вивозять не на наші поля, а на бананові плантації? По суті, це одне й те саме, що любити себе рідного чужим коштом. Бо йдеться ж про дотування приватного бізнесу за рахунок платників податків. І жодного слова про реформи. І ані пари з вуст про потребу уніфікувати ціни на внутрішньому ринку, привести до ладу баланси НАК «Нафтогаз України» та його дочірніх підприємств. Нам кажуть, це дуже інтимна річ. Нас запевняють, що на це потрібні воля і час, а газ треба негайно! Оскільки президенти здебільшого обговорювали проблеми регіонального співробітництва, я не виключаю, що підприємства прикордонних областей невдовзі працюватимуть на газі за ексклюзивними цінами.
Взагалі-то кажучи, і уряд, і Президент країни дивляться на любов як практики, а не філософи. Про це свідчить клопотання першого до другого розблокувати приватизацію стратегічних об’єктів, для чого слід скасувати деякі укази екс-президента Віктора Ющенка. А презентація державним АНТК імені Антонова серед тижня нового пасажирського лайнера Ан-158 зайве доводить, що такі палкі почуття ще й окриляють. І росіян не менше, ніж українців. Чергова «ластівка» антонівців — це модифікація серійного Ан-148, і на неї вже є з два десятки замовлень. Але відомо, що Ан-158 конкурує на ринку авіаперевезень із близькомагістральним пасажирським літаком SSJ-100, який підтримує російський уряд. Тож його щасливе майбутнє, як каже головний виробник авіадвигунів для сімейства АНів, гендиректор ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв, неабияк залежить від тісної кооперації антонівців із російськими авіабудівниками. Схема такої кооперації вже розроблена, а втілення її в життя, якщо справа піде так стрімко, як цього тижня, не за горами.
