Святослав ОлІйник (БЮТ):
— Чесно кажучи, не зовсім готовий коментувати цю тему, бо неналежно обізнаний в ній. Здебільшого здобував інформацію із електронних ЗМІ, але мені здається, що вона заангажована. Статті на цю тему мають переважно істеричний характер. Коректно коментувати домовленості можна буде після того, як про них детально поінформує адміністрація Президента. Я почекав би, поки офіційний Київ роз’яснить те, про що домовилися керівники двох країн. На скільки років знизиться ціна, як це стосується конкретного кінцевого споживача?
Мені імпонує конкретна прагматична вигода для суспільства. Мені подобається те, що влада може піти на компроміс в політичних питаннях задля конкретної вигоди для суспільства загалом і кожного окремого громадянина. Ми п’ять років пробували просуватися шляхом надмірної і штучної ідеологізації. Це призвело до негативних наслідків в економіці і житті простої людини. Тепер настає час прагматики.
Стосовно Чорноморського флоту. Мені не до кінця зрозуміло, що мало би статися у 2017 році. Чий флот мав би стояти в Севастополі? В України ж свого флоту немає. Виходить, якщо там не буде кораблів Росії, то можуть розташуватися судна якоїсь іншої держави. Хіба це патріотично і не загрожує цілісності країни?
Олександр Голуб (КПУ):
— Мені здається, що це найоптимальніший крок, якого можна було досягнути на сьогодні. Врешті-решт, Україна зацікавлена в зниженні цін на російський газ на відміну від тих кабальних домовленостей, на які пішов попередній уряд. Звичайно, це позитивно позначиться на житті більшості наших співгромадян, тому що можна буде стримати ціну на газ на прийнятному для населення рівні. З другого боку, Україна так само зацікавлена в базуванні Чорноморського флоту, тому що це чинник стабільності. Адже, на жаль, власних військово-морських сил, які відігравали б хоч якусь роль у цьому регіоні, Україна не має і найближчим часом навряд чи матиме. Тож, на мою думку, ці домовленості дуже вигідні для України. І не лише для більшості в парламенті чи керівництва держави, а й для всіх наших співгромадян.
Микола Мартиненко («НУ—НС»):
— Для Росії продовження базування ЧФ стало б, мабуть, найбільшою перемогою у відносинах з Україною від початку 90-х років. Вражає поспішність, з якою українська влада готова це обслуговувати, обмінюючи деякі економічні вигоди на стратегічні політичні поступки. А як же проголошений курс на євроінтеграцію? Іноземна військова база в Україні є загрозою національній безпеці та перекреслює шанси України на рух до Європи.
Наша фракція разом з іншими опозиційними силами — і у Верховній Раді, і позапарламентськими — зробить все можливе для того, щоб не допустити вступу в силу неконституційної угоди щодо продовження базування ЧФ РФ у Криму.
Михайло ЧЕЧЕТОВ (Партія регіонів):
— Ці домовленості — величенний зовнішньополітичний успіх Віктора Януковича, конвертований в отримання економічних дивідендів для країни. Ціна питання — 40 мільярдів доларів (4 мільярди щорічно). Звичайно, ціна, яка перевищує ціну на газ для багатьох європейських держав, була непід’ємною для української економіки й поклала на лопатки всю нашу промисловість, передусім експортно орієнтовану. Тому потрібно було знаходити взаємоприйнятний вихід. І його знайдено. Це рішення лягає в контекст нормалізації відносин з Росією й сприяє зміцненню довіри між нашими країнами і водночас воно дає можливість нам знизити на третину ціну на газ. Десятки підприємств відновлять роботу й дадуть нові робочі місця, підуть відрахування із заробітної плати в бюджет тощо.
А наші недалекоглядні політики знову сіли в калюжу. Запитали у представника НАТО, як сприймається домовленість про продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Криму. Реакція (дослівно): «Це внутрішні питання України й Росії, але обидві ці країни залишаються нашими партнерами, з якими ми співробітничатимемо». Як бачимо, ця ініціатива вивела Україну в розряд партнерів найбільших держав світу. Треба розуміти, що цей договір треба розглядати в контексті створення системи колективної безпеки в Європі. Це потужний чинник стабільності в Чорноморському басейні.
Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ (Блок Литвина):
— У перехідних положеннях Конституції зафіксовано, що використання військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України. Що й було зроблено — підписано міжнародну угоду, а тепер її потрібно ратифікувати у Верховній Раді та Державній Думі. І жодних проблем. Адже йдеться про наявні бази, це інші ми не можемо розташовувати.
Щодо поступок у газовому питанні, то я не читав документа. А близько чотирьох мільярдів доларів економії щороку, про що було оголошено, — це доволі серйозна сума. Вона може бути використана для збільшення потужностей економіки та поліпшення якості життя.