Чи знаєте ви, як цвіте айва? Якщо ні, поспішіть у картинну галерею заповідного Кам’янця-Подільського. Тут відкрився дивовижний весняний вернісаж. Його автори — молоді українські художники Миколай Плєхов, Нікіта Боляков, Сергій Дон, Дмитро Cавелюк, Олександр Віштаченко, Тарас Шмаленко, Тимур Такіров, Юрій Ященко, Катерина Цюпка, Людмила Царьова. Вони пройшли творчий шлях від Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв, потім більшість їх навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Умовно їх називають «миколаївцями», бо багато хто родом з Миколаєва чи Миколаївщини. Усі вони — з творчого об’єднання з весняною назвою «Айванабугу». Для надто цікавих розшифрую назву, яка пахне квітучою айвою над річкою Бугом. Миколаївці специфічно відмінюють назву їхньої рідної ріки. Українською буде — «на Бузі», російською — «на Буге», а от по-миколаївськи, по-південному — таки «на Бугу»! Натомість усе інше вони роблять правильно. А саме: досягши неабияких висот творчості, везуть свої картини в народ. Як колись — передвижники. До яких належав і В’ячеслав Розвадовський, чия доля переплелася з Кам’янцем. Його твори нині виставлені на другому поверсі картинної, а сучасні передвижники-«айванабужці» влаштувалися на першому. Вельми символічно!
— Добре, що традиція, започаткована колись передвижниками, зберігається, — сказав на відкритті виставки заслужений художник України Борис Негода. — Не так багато мешканців малих міст можуть постійно відвідувати музеї та вернісажі в столиці чи навіть обласних центрах. А без мистецтва люди стають духовними бідняками. Це гірше, ніж криза в економіці. Й ще одна причина для радості: у нас є молоде покоління митців, яке не збивається на замудру схематичність, а пише справжнє життя, зрозуміле народу.
«Айванабужці» — люди, котрі вже знайшли себе. Ось Тарас Шмаленко, до прикладу, ще в десятому класі здобув перше місце на міжнародному фестивалі «Золотий лелека», а наступного року вже виграв Гран-прі. Миколай Плєхов тричі брав участь у пленері «Мальовнича Україна» і тричі посідав перше місце, Нікіта Боляков створив історичний триптих «Битва при Доростолі», що експонується в Київському музеї Збройних сил України, Катерина Цюпка — призерка молодіжної виставки 2009 року. Такі успіхи — в біографії кожного. А Тимур Такіров, як і Олександр Віштаченко, вже й сам викладач реставрації творів мистецтва в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Це не зашкодило Тимуру влаштувати «персоналку» в Феодосії, а Олександру, який живе «десь між Миколаєвом та Кам’янцем», закохати своїх однокурсників у старовинне подільське місто настільки, що вони обіцяють возити сюди свої виставки щороку.
