Відбулося 9-те засідання Консультативної ради з питань ювенальної юстиції. Загальна кількість учасників перевищувала 60 осіб.
Консультативна рада працює при Інституті законодавства Верховної Ради України (директор — Олександр Копиленко) за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні (представник — Юкіє Мокуо). Її створено у 2006 р. за спільної ініціативи Представництва ЮНІСЕФ в Україні та Інституту законодавства з метою надання підтримки законодавчому врегулюванню питань захисту прав дітей, які опинилися у складній ситуації конфлікту із законом. Зі створенням ради оформився один із механізмів реалізації міжнародних зобов’язань України у зв’язку з виконанням Конвенції ООН про права дитини 1989 р. Зокрема, діяльність Консультативної ради спрямована на виконання п. 3 ст. 40 цієї Конвенції, який проголошує, що «...держави-учасниці прагнуть сприяти встановленню законів, процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, обвинувачуються або визнаються винними в його порушенні».
Рада виконує координуючу, експертну та інформаційно-методичну функції і має формат міжсекторального дорадчого органу, що об’єднує представників органів усіх гілок державної влади (парламенту, органів виконавчої та судової влади), наукових установ, громадських та міжнародних організацій, які працюють у цій сфері.
Як зазначив головуючий на засіданні О. В. Зайчук, перший заступник директора Інституту законодавства, член-кореспондент Національної академії правових наук України, ця спільна діяльність має помітні позитивні результати. Зокрема, було розроблено Концепцію створення та розвитку системи пробації в Україні, на основі якої підготовлені законопроекти «Про пробацію» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження пробації)». Вони розглядаються в комітетах та включені до порядку денного сесії Верховної Ради України. Крім того, Консультативна рада брала участь в опрацюванні проектів документів щодо ювенальної юстиції, які розроблялися Міністерством юстиції України. У результаті ефективної взаємодії була розроблена Концепція розвитку ювенальної юстиції в Україні. Важливо, що завдання з оформлення системи ювенальної юстиції та впровадження пробації визначені Указом Президента України № 311/2008 стосовно реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів.
9-те засідання було особливо значущим, оскільки відбувалося за участю Робера Бадінтера, відомого міжнародного фахівця у сфері юстиції, Посла Доброї Волі ЮНІСЕФ з ювенальної юстиції (Франція), Жана-Клода Леграна, Старшого регіонального радника з питань захисту дітей Регіонального представництва ЮНІСЕФ у Центральній і Східній Європі — СНД (Швейцарія), Юкіє Мокуо, Представника ЮНІСЕФ в Україні. У своїх промовах до учасників вони підкреслили важливість відповідальної, наполегливої й скоординованої діяльності органів державної влади та громадськості з метою негайного усунення недоліків у законодавстві та практиці, що заважають здійсненню повноцінного захисту прав дітей, які з певних підстав скоїли правопорушення, є жертвами або свідками злочинів.
У зв’язку з цим учасники засідання ознайомилися та обговорили низку актуальних питань. Зокрема, йшлося про оцінку досягнень та проблем у ході реформування системи ювенальної юстиції в Україні, підготовлену ЮНІСЕФ; діяльність Міністерства юстиції України в аспекті розвитку ювенальної юстиції в Україні; проект технічної допомоги уряду Канади «Реформування ювенальної юстиції в Україні»; результати дослідження відповідності законодавства України щодо протидії торгівлі дітьми, дитячій порнографії та дитячій проституції положенням Факультативного протоколу до Конвенції ООН про захист прав дитини.
Обговорення засвідчило зацікавленість членів Консультативної ради в подальшій підтримці процесу унормування концептуальних засад розвитку системи ювенальної юстиції в Україні. Це сприятиме зміцненню державної політики у сфері захисту прав дітей, які мають конфлікт із законом, а також програмній, послідовній діяльності із вдосконалення відповідного національного законодавства з метою виконання міжнародних зобов’язань, покращання практики діяльності органів державної влади у сфері надання дітям цієї категорії соціальних та культурно-освітніх послуг, захисту їхніх прав у правоохоронній та судовій системах.
