«Коли я їхав у «ковчезі» із Києва до Донецька, даішники зупиняли мене, щоб сфотографуватися»

Ідея подорожі до Антарктики спала мандрівникові на думку давно. За плечима у 68-річного Леоніда Микули — самостійні подорожі пішки, на велосипеді, плоту і навіть... на ходулях. Але донеччанина приваблював найпівденніший континент. Чотири роки тому екстремал власноруч виготовив транспорт для пересування сніговою пустелею — так званий «ковчег». Цей засіб може працювати і на мускульній силі, і використовувати силу вітру. Всередині — два сидіння із педалями, які нагадують велосипедні. На даху — вітрило, під корпусом — пара лиж, які за потреби ставляться на колеса. Транспорт називається «Пінгвін», бо за кольоровим оформленням схожий на цього антарктичного птаха: «спинка» — чорна, «живіт» — білий.

— Мій «ковчег» пройшов дуже складні випробування: позаторік я подолав 5000 кілометрів від Києва до Астани, столиці Казахстану, — розповів Леонід Микула. — І взимку від Києва до Донецька пройшов 850 кілометрів. Переробляв транспорт на літній варіант, тому що влітку під таким дахом дуже спекотно: адже чорна обшивка зроблена для того, щоб притягувати тепло. Плюс щільні утеплювачі, які не випускають повітря назовні. Тому перед подорожжю до Казахстану поставив легкий тент — і вперед: крутив педалі, випробовував «ковчег» у різних ситуаціях. Тепер я йому вірю, він буде надійним помічником.

На такому оригінальному виді транспорту мандрівник долав у середньому по 80 кілометрів на день — здебільшого крутячи педалі. Іноді ставив парус. Взимку на трасі Київ — Донецьк використовував і лижі. Траплялися несподіванки: якось зламалася цапфа на колесі. Але виявилося, що на трьох колесах «Пінгвін» їде навіть краще. «Коли я ішов, на дорогах був буквально фурор, — сміється співрозмовник. — Даішники зупиняли, але з однією метою — сфотографуватися. І попередити: мовляв, Леоніде Митрофановичу, обережніше, водії у нас різні, тримайтеся ближче до узбіччя. Але водії об’їжджали мене: гадали, це якась спецмашина. Ночував теж у «ковчезі», іноді зупинившись просто на дорозі. Машини гальмували, водії цікавилися, що трапилося і чи не потрібна допомога».

До антарктичної подорожі Микула збирається в жовтні. У 2010-му виповнюється 100 років з початку експедиції норвезького мандрівника Амудсена, який став першим підкорювачем Південного полюса в 1911 році. Амудсен на місяць випередив англійського дослідника Скотта. Донеччанин вважає, що його похід до найпівденнішої точки планети буде символічним. У напарники він обрав Юрія Михайленка, голову спортивного клубу «Донбас-екстрим». «Запасним гравцем» став ще один член клубу Сергій Мась.

— У своєму клубі ми об’єднали всі екстремальні види спорту: стрибки з парашутом, сплав на катамаранах по гірських річках, сходження на вершини, страйкбол, гірські лижі, — розповідає Юрій Михайленко. — Протягом минулого року підкорили кілька вершин, у тому числі Ельбрус та пік Леніна — до Паміра їздили на автомобілях через три пустелі, подолали приблизно 9000 кілометрів. Влітку збираємося в тур через усю Європу і Африку, зі сходженням на Говерлу, Монблан, Кіліманджаро та Ельбрус. Це маршрут приблизно на два місяці. А вже восени — експедиція до Антарктиди під керівництвом нашого знаменитого мандрівника Леоніда Микули.

Рішучість учасників подорожі, на жаль, не поділяють спонсори: фінансові питання досі «утрушуються». За словами Микули, вартість експедиції — близько 75—100 тисяч доларів. Відсотків сорок від цієї суми вже вдалося зібрати. Але основного спонсора у команди досі немає. Головні витрати — страхування, транспорт та полярне обмундирування.

— Шкода, але українські підприємці виявляють мало зацікавленості в підтримці такого походу, — розводить руками Леонід Микула. — Так само не відчуваємо підтримки і від української влади. Ми ведемо переговори із росіянами, сподіваємося на їхню допомогу. Крім того, збираємося попросити допомоги у влади Чилі. Навіть припускаємо, що підемо на Південний полюс під чилійським прапором. Принаймні розраховуємо стартувати від чилійської антарктичної станції, там же проходити акліматизацію — це за 1000 кілометрів від полюса. Експедиція має відбутися за будь-яких умов.

Співрозмовник каже, що має спеціальну програму підготовки до подорожей і нині почувається на 35—40 років. Улюблений транспорт — велосипед. Щоправда, донецькі шляхи не дуже пристосовані для двох коліс. «Єдина перешкода в Антарктиді, навіть для молодого організму, — кисневе голодування, — пояснює мандрівник. — Людина повинна акліматизуватися до нових умов, рухатися потихеньку. Адже біля полюса кисню набагато менше, ніж на екваторі. Беремо з собою страхувальні кисневі апарати, якщо буде екстремальний стан, можна підживлюватися».

Продовольчі запаси учасники експедиції робитимуть із розрахунку 30 кілограмів сухих харчів на брата. Для зменшення ваги використовуватимуть сухарі, сухе молоко, вершки, суху картоплю, фрукти, концентрати тощо. Микула зізнався, що вже четвертий рік поспіль висушує вдома «антарктичну» ковбасу: за цей час вага палки зменшилася втричі. Зате жувати такий шматочок можна по півтори години. Єдиний продукт, який беруть у «натуральному» вигляді, — українське сало.