Комітет з питань правосуддя рекомендував парламенту прийняти в другому читанні та в цілому законопроект «Про внесення змін до статті 219 Цивільного процесуального кодексу України», повідомляє Інформаційне управління Верховної Ради України. Законопроектом пропонується вдосконалити законодавство в частині встановлення терміну, протягом якого суддя повинен розглянути заяву про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні та винести відповідну ухвалу. Зокрема, статтю 219 Цивільного процесуального кодексу передбачається доповнити частиною другою такого змісту: «Заява про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів». На думку членів комітету, прийняття законопроекту унеможливить навмисне затягування виконання судових рішень шляхом невиправлення описок та помилок протягом тривалого часу у випадках надходження заяви про їх виправлення від осіб, які беруть участь у справі.

Загалом на розгляді в комітеті перебувають 114 законопроектів, з підготовки яких комітет визнано головним. Один з них «Про внесення змін до статей 98 та 119 Цивільного процесуального кодексу України». Проектом пропонується зобов’язати сторони у цивільній справі зазначати у позовних заявах та у заявах про видачу судового наказу індивідуальний ідентифікаційний номер позивача та відповідача, а також інші відомості, що допоможуть правильно ідентифікувати особи позивача та відповідача у цивільних справах. Зокрема, один з пунктів даних, які повинна містити позовна заява, пропонується викласти так: «Найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) позивача і відповідача, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності позивача і відповідача за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер позивача і відповідача за його наявності (для фізичних осіб), а також інші відомості, якщо вони відомі позивачу, які ідентифікують позивача і відповідача, такі, як дата і місце народження відповідача та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна відповідача, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий тощо».
Необхідність прийняття законопроекту зумовлена тим, що у статті 98 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК), якою визначена форма та зміст заяви про видачу судового наказу, та у статті 119 ЦПК, якою визначається зміст позовної заяви, відсутня вимога про зазначення у змісті таких заяв індивідуального ідентифікаційного номера позивача та відповідача та інших відомостей, які ідентифікують сторін у цивільній справі, а суд з власної ініціативи не має права витребувати ці відомості. В той же час статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у виконавчому документі повинен бути зазначений індивідуальний ідентифікаційний номер позивача та відповідача за його наявності (для фізичних осіб платників податків). Ця колізія ускладнює роботу судів із органами Державної виконавчої служби України, оскільки остання, посилаючись на ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», відмовляє у відкритті виконавчого провадження по виконавчих документах, виданих судом, бо вони не відповідають вимогам цієї статті, а саме через відсутність у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера.