Таємниці ювелірної кухні, або Не купайте срібло в Чорному морі

«Ось це зливок чистого золота», — начальник заводської лабораторії Олександр Курись демонструє чималий шматок жовтого металу й для більшого ефекту постукує ним по полиці сейфа. Від ударів «побратима» підстрибує срібло. Зливки зберігаються в скарбниці по сусідству і, як правило, довго тут не залежуються. Після процедури зважування та визначення проби їх одразу відправляють у роботу.

Перший етап — плавлення, коли банківське золото схрещують зі спеціальними італійськими гранулами з міді, цинку або паладію. Це потрібно для того, щоб вироби не гнулися, не дряпалися, а також щоб вони набули потрібного кольору. Помішуючи розпечений метал, Володимир, оператор плавильних установок, розповідає, в чому полягає його робота: «Завантажити, відпиляти, передати далі».

Далі — це на ділянку лиття. Там виготовлений сплав набуває перших форм. На вигляд вони — як золоті ялинки — так називають відливки, в яких угадуються майбутні сережки та обручки.

— В литті — 95% від Бога й лише п’ять від ливарника, — каже головний технолог КЮЗу В’ячеслав Томко. — Тому дуже важливо відразу роздивитися всі дефекти й неточності. Адже тут кожна відлита деталь знаходить свою пару. Додаткові завиточки, пелюсточки групують для відправлення на складання.

Складають прикраси, кріплять вставки й полірують вироби винятково чоловіки. І не тому, що панянки полюбляють усе блискуче. Просто робота вимагає неабиякої сили й посидючості.

Сплав і вироби переміщаються з одного цеху в інший тільки з дозволу головної заводської лабораторії. На кожному етапі їх в обов’язковому порядку тестують — щоб проба відповідала держстандартам. Кореспондент «Голосу України» з допомогою комп’ютерної діагностики зважилася перевірити на справжність свою каблучку. Через півтори хвилини машина видає результат. І, о диво! Замість 585-ї проби на екрані — 588-ма! З’ясовується, мідь, що входить до складу виробу, окисляється і стирається з поверхні, виводячи на перший план аурум.

— Помилково вважати, що, не скидаючи золото, можна робити все, що завгодно: готувати, прати, не кажучи вже про те, щоб мазати руки кремом, адже деякі косметичні компанії додають у свою продукцію ртуть, а це згубно для золотої прикраси, — зазначає інженер-технолог лабораторії Наталя Швайковська. — І ще: заздалегідь не раджу «купати» срібло в Чорному морі, моментально одержите колір мокрого асфальту.

На заводі трудяться сотні людей. Якщо прийшов на роботу в золотій прикрасі, будь люб’язний: здай на прохідний, щоб потім не виникало зайвих запитань. А от зі спокусою прихопити щось додому борються перевіреними методами.

— Система контролю й обліку побудована так, що коли я взяв у роботу сировину за вагою, кількістю і пробою, а потім здаю, то нікому не потрібні мої пояснення про те, що в мене щось пропало або десь застряг шматочок стружки. Все просто: скільки взяв — стільки поверни, — роз’яснює В’ячеслав Томко.

Якщо хтось все-таки не утримався, покарання — трикратне стягнення заподіяного збитку. До речі, в бригадах, де працюють по кілька людей, діє принцип: один за всіх і всі за одного, якщо один не чистий на руку, то розплачуються усі.

Як відзначають тут, масштаби поширення підробленого золота в Україні значні, але назвати точну цифру не беруться навіть фахівці. Найчастіше фальшивки приїжджають до нас із-за кордону — Туреччини та Італії. Тому купувати ювелірні прикраси експерти радять тільки в спеціалізованих магазинах. Щоб уберегтися від підробок, потрібно уважно читати етикетку, на якій обов’язково є повна інформація про дорогоцінний метал (проба, вага) і про каміння (їхні технічні характеристики, відповідність держстандартам).

До речі, майте на увазі: в Україні тільки чотирьом ювелірним підприємствам дозволено клеймування виробів власного виробництва. Це Вінницький, Харківський і Львівський заводи, а Київський ювелірний підкріпив свої амбіції першокласною лабораторією, атестованою держстандартом.