![](/images_upload/2010/04/200410/CIMG2889.jpg)
— Звісно, — розповів бригадир ділянки із заготівлі соку Володимир Фесенко (на знімку), — будь-хто не може точити сік. Для цього потрібно отримати дозвіл — так званий «Лісовий квиток», за який до місцевого бюджету платиться спеціальний податок. Є й відповідні правила, яких належить дотримуватися. Молоді дерева, до 20 років, приміром, не можна підсочувати, щоб не всохли. А у саму крону варто заглиблюватися не більш як на два сантиметри. Тоді береза сама себе залікує, бо у неї, як у людини, є імунна система. Хоча дерева у нас «працюють» чимало років, вони завжди затягують свої рани. Цікаво, що береза тягне сік корінням. Далі — фільтрує, пропускає його через себе. До пакетів він потрапляє чистим, наче сльоза.
За сезон, якщо її правильно «експлуатувати», береза видає близько ста літрів соку. А збирають його навесні обмежений час: буває два тижні, буває тиждень — усе залежить від погоди. Тутешні працівники стверджують, що одна береза дає солодкий сік, інша ні — тут на яке дерево натрапиш. Але що старша, то сік у неї ароматніший. А наймарудніша робота — усе відлагодити. Для цього може знадобитися й три—чотири дні. Найактивніше сік тече після обіду, коли тепло. Вночі, за холодної погоди, не так. З одного дерева за добу набігає відра два — майже повний пакет.
У цьому лісництві на заготівлі тепер працюють п’ять бригад. За сезон кожен робітник заробляє близько трьох тисяч гривень, та й бюджет від цього виграє. Виробники справжнього соку в таких доходах зацікавлені. Те, що у магазинах дедалі частіше з’являється дешевший, виготовлений за допомогою хімії фальсифікат, їх, ясна річ, непокоїть.
Фото автора.