Газове родовище на... смітнику

У той час проблеми з природним газом і його ціною не були такими актуальними, як тепер, але ідея мала своєрідну комунальну родзинку. Бо добуте у такий спосіб пальне мало йти на обігрівання теплиць, примітивний фундамент яких, до речі, був таки закладений. А в тих теплицях мали рости троянди. Все видавалося дуже метафоричним: огидне сміття може з легкістю перетворитись на прекрасну квітку. Тодішній репортаж у багатьох викликав лише іронічну посмішку, бо здавався суцільною фантазією. І от не минуло якихось... два десятки літ, як технологія запрацювала. Щоправда, до троянд справа ще не дійшла, але газове «родовище» таки відкрили.

Полігон побутових твердих відходів уже давно перетворився на справжній головний біль для міської влади. Відкритий більш як півстоліття тому, він давно перетнув усі дозволені межі та норми. Майже дві тисячі кубометрів сміття щодня переростають у 660 тисяч кубометрів щороку. Площа у дев’ять гектарів укрита товщею сміття, що місцями сягає кількох десятків метрів.

Якщо за іншими клопотами про звалище забували, воно, наче діючий вулкан, нагадувало про себе, вивергаючи зі своїх глибин вогонь і дим. Природозахисники давно визнали його екологонебезпечним об’єктом. Пожежники наполегливо нагадують про його вогне- та вибухонебезпечність. Не забуває про полігон і санстанція, адже звалище, яке свого часу було започатковане далеко за околицею міста, вже давно оточили житлові масиви. Зважаючи на це, навіть прокуратура намагалася втрутитись у справу і припинити експлуатацію небезпечного полігона. Але, попри загальну стурбованість, очевидно, що приписами, попередженнями і штрафами проблему не розв’язати. А без сміттєпереробного виробництва не обійтися.

Однак уже не перший рік не тільки обласний центр, а й переважна більшість населених пунктів краю марно шукають комплексного розв’язання проблеми. При цьому різних пропозицій надходило чимало. Час від часу зі своїми ідеями до влади звертаються охочі перетворити сміття якщо не на золото, то принаймні на вигідне тепло. Проте щоразу виникає ціла низка обставин, які заважають розпочати справу. Хтось, приміром, розраховує на бюджетну підтримку, а в державній казні відповідні суми не передбачено. У когось проекти обмежуються лише окремими технологічними етапами, що не дасть змогу місту позбутися небезпечного сусіда...

І поки тривають пошуки, американське Агентство захисту навколишнього середовища запропонувало місту взяти участь у пілотному проекті з промовистою назвою «Метан — на ринок». Оскільки, крім ідеї, було запропоновано цілком реальні кроки й устаткування, вартість якого сягнула трьохсот тисяч гривень, хмельничани радо відгукнулися.

Говорити, що метан зі звалища вже запрацював на ринок, рано. Але в тому, що сміття почало давати реальне тепло, можна не сумніватися. Шлях до цього розпочався ще торік навесні. Знадобилося чимало часу, щоб проект пройшов усі необхідні експертизи у службах охорони праці, екологічної, пожежної та техногенної безпеки. Лише після цього на звалищі було змонтовано систему збору біогазу. Для цього змонтували три свердловини глибиною до двох десятків метрів. Туди, де й накопичується метан. Відкачуючи, його дорогою звільняють від домішок і вологи та подають до спеціального пристрою. А звідти тепло, отримане від згорання газу, спрямовують на спеціальні інфрачервоні обігрівачі, які й нагрівають приміщення. Отримувати таке дармове тепло поки що може лише майстерня, розташована на сміттєполігоні. Адже важко сказати, які «поклади» газу є в надрах звалища. Підприємство «Спецкомунтранс», на базі якого і втілюється пілотний проект, лише намагається дослідити цей потенціал. Однак уже нині помітно, що кількість добутого біопалива збільшується. Якщо в перші дні роботи установки щогодини надходило не більше двох кубометрів газу, то тепер цифра зросла в чотири рази.

Збираючи його, комунальники одночасно вирішують кілька проблем. Адже саме цей газ, який утворюється в результаті гниття відходів, є надзвичайно небезпечним. Учені дослідили, що він у 24 рази шкідливіший за двоокис вуглецю. Отож і смороду, і екологічних проблем від нього надзвичайно багато. Якщо ж вдасться його зібрати, то він одразу перетворюється зі шкідника на помічника — додаткове джерело дешевих енергоресурсів.

Сьогодні міська влада вже не з прикрістю, а з надією поглядає на полігон: метан може бути джерелом тепла, електроенергії і навіть пальним для автомобілів. Учені стверджують, що кубометр біогазу з успіхом замінить більш як півлітра пального чи півтора кілограма вугілля. Міський голова Сергій Мельник вважає, що проект є важливим не тільки для міста, а й для всієї країни: «Наш приклад поки що перший в Україні. Але сподіваємося, що так, як у всьому світі, років через 30—40 полігон даватиме газ для корисного застосування». Заступник директора науково-технічного центру «Біомаса», старший науковий співробітник Інституту технічної теплофізики Юрій Матвєєв дивиться ще далі. Він переконаний, що після повної реалізації проекту зібраний газ можна буде використовувати навіть для встановлення невеликих електростанцій.

Плани й справді масштабні. От тільки не затягнулося б їх впровадження ще років на двадцять, як реалізація давньої ідеї про квітку на смітнику.

 

Хмельницький.