Низка останніх «гуманітарних ініціатив» нової влади дозволяє зробити деякі попередні висновки. Нам уже запропоновано відмовитися від тестування учнів державною мовою та від дубляжу іноземних фільмів.
Також — забути термін «Друга світова війна». Тим часом архіви СБУ зобов’язуються берегти таємниці НКВС-КДБ, а от існування Інституту національної пам’яті ставиться під сумнів. При тому під посиленою охороною міліції влаштовується в Українському домі в Києві явно провокаційна виставка фальшивок під назвою «Волынская резня — польские и еврейские жертвы ОУН—УПА». Масованість цих ініціатив змушує думати, що це — або інстинкт зграї, або добре спланована стратегія.
Цього тижня в Інтернеті з’явився цікавий прес-реліз. Повідомляється, що 1—2 травня під Каховкою відбудеться акція народної ініціативи «Мир на Каховському плацдармі: пролог». Власне, це фестиваль рок-гітаристів та воєнізовані забави байкерів і страйкболістів. Акцію приурочено до 90-річчя боїв на Каховському плацдармі, де 1920 року зійшлись Червона Армія, врангелівці та махновці. У супровідному тексті підкреслено: «Після розпаду СРСР постає трагічне питання: задля чого громадяни однієї країни вели братовбивчу війну?» Кінець цитати.
Якщо бути історично коректним, тоді «громадяни однієї країни» вели війну на території іншої країни, а саме України — бо в 1920 році СРСР ще не існував. Бог з нею, з історичною коректністю, адже пропонується добре діло: врангелівцям, червоним і анархістам — нарешті помиритися. Вибачте, а якісь туземні збройні сили там будуть? Так! Це буде банда пана Гриціана Тавричеського і його ад’ютанта Попандопуло! Але читаємо далі: «Військовий термін «плацдарм» має цивільний синонім «майдан». 2004 року Україна вже була за півкроку від «Каховського плацдарму-2». Он воно що. Не лише Другої світової війни не було, а й Майдан-2004 був зовсім не тим, що про нього думали люди, які там стояли. Цитуємо далі: «2 травня на дискусійному майданчику м. Таврійська відбудеться обговорення актуальних питань сьогодення:
— від громадянського майдану до військового плацдарму — один крок;
— роль громадськості та журналістів у НЕДОПУЩЕННІ ПЕРЕТВОРЕННЯ «майдану» у військовий «плацдарм».
Завдання акції: «пропаганда і виховання покоління ХХІ століття на прикладах історичної спадщини військових подій 1920 року».
Якщо серйозно, то карикатурний пан Гриціан і Попандопуло належать не до 1920 року. Їх узято з оперети «Весілля в Малинівці», написаної 1938 року, а однойменний фільм з’явився за часів брежнєвського «м’якого неосталінізму». От куди нас ненав’язливо повертають з метою «недопущення перетворення». А майдан, значить, погане слово. Мабуть, вірш Тичини «На майдані...» скоро замінять у хрестоматіях на те, що там було раніше: «всіх панів до ‘дної ями... партія веде!»
