Дванадцятирічку треба звільнити від бюрократизму і бідності

12, 11, 10 років навчання... А чому не 9? Кількість років, проведених у школі за партою — питання суттєве. Не дивно, що воно так широко обговорюється суспільством.

Але аргументи на користь десятирічки наводяться, вважаю, примітивні. «Я вчився 10 років і, як бачите — розумний». Продовжимо: «А мій пра-пра-дідусь закінчив 4 класи церковно-приходської школи і був розумніший». Може, повернутись до ЦПШ?

У країнах інформаційно цивілізованих давно перевели освіту з критерію «Учити, навчити» — на критерій: «Учити учитись». У заморських дітей слабкіші системні знання, ніж у наших, які краще знають математику, фізику, хімію. Але американські школярі, скажімо, краще адаптовані до суспільних потреб, викликів.

Українська ЗОШ дає гарні знання. Але «дає». Брати їх не всі хочуть і не всі можуть. Стало поширеним прислів’я «Якщо вам дали гарну освіту, то це ще не означає, що ви її маєте».

У наших дванадцятирічках лише 50 відсотків учнів можуть засвоїти програму на шість і вище балів: 30 відсотків у них мучиться, бо сім уроків плюс удома мінімум чотири години — це занадто. Як результат — сколіози, неврози, серцево-судинні захворювання, погіршення зору...

Скажіть, а чи вирішимо цю проблему, якщо замість 12 років дітвора ходитиме за знаннями 10? Хіба що сколіоз отримає раніше.

Для чого вводили 12-річку? Щоб розвантажити дітей. Розвантажили? Як каже екс-міністр Ніколаєнко: «Теоретично — це кінь, а практично... не їде».

Чому? Бо у всіх чиновників від освіти велике бажання реформувати, не враховуючи реальності. У нас академічна наука, вважаю, відірвана від сучасної школи і дітей.

Я учитель історії, знаю, як дати системні знання. Я — психолог (за іншою освітою), знаю як забезпечити комфортне навчання. А хто мене питає? Упевнена, що в молодших класах знання з історії треба давати на рівні емоційних переживань, використовуючи казки, оповідання. А візьміть підручник п’ятого класу... Сумні параграфи науково-публіцистичного змісту. Розумні статті, а дитину вони гублять, а не розвивають. Це — погано, але я змушена виконувати програму.

Реформи, народжені в кабінетах, ефемерні. Не містять механізму дії.

Які недоліки у 12-річної освіти? Перевантаження дітей, перенасиченість програм. І все! Який позитив у 12-річки? Він значно більший. У цивілізованому світі здебільшого в ЗОШ навчаються не менше 12 років.

Якщо правильно будувати навчальний процес, освіта стане більш системною в 12-річці, а не в 10-річці.

Коли дитина виходитиме зі школи в 16 років, це додасть істотних проблем підліткам, батькам і державі.

А понад 100 тисяч менторів залишиться без роботи.

Утім, найголовніше те, що, повернувшись до 10-річного терміну навчання, ми не позбавимось перевантаження, дитячих хвороб і величезних державних витрат.

Отже, треба залишити 12-річку, але суттєво її вдосконалити. До реформування залучити не тільки науковців, а й практиків.

Особисто я пропоную в початковій школі, де це можливо, замінити академічні уроки в класах на рухливі на повітрі. Особливо це стосується 1 і 2 класів. За партою навчати тільки письма.

У середній школі проводити не більше 5-6 уроків за 5-денного робочого тижня. Жодних допрофільних курсів! Жодних поглиблювань! 10 класів — базова середня освіта. 11-12 — класи поглибленого вивчення обраних профільних предметів.

12-річній школі бути однозначно! Як і 12-бальній шкалі оцінювання. Бо колишнє «5» — це зовсім не сьогоднішнє 10, 11 чи 12. Колись «5» ставили за те, що учень визубрював параграф, а зараз такі знання називаються непродуктивними — посередніми.

Шкода, що досі ми, окрім терміну навчання, мало що змінювали. Ось тому реформи не сприймаються суспільством. Бо від слова «халва» солодко не стає.

Але щоб справді реформувати школу, треба звільнити її від бюрократизму, невігластва, бідності.

Це проблема, а не те, скільки років треба навчатись.

Навчатись треба все життя!

с. Мирнівка

Джанкойського району,

Крим.