У Лисичанську з тривогою очікують на рішення Міністерства вугільної промисловості України, що вирішує долю шахт ім. Капустіна, «Новодружеської» та «Привольнянської».
ВАТ «Лисичанськвугілля», до якого входять названі шахти, просить фінансової та технічної підтримки від міністерства. «Замість допомоги від колишнього керівництва ми одержали іншу реакцію — рішення закрити шахти Лисичанська на «суху консервацію», і вже видані накази про підготовку відповідних економічних розрахунків, — розповідає голова Лисичанської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості Володимир Іванишин. — Правда, нове керівництво Мінвуглепрому поки що не підтвердило це рішення, але, на жаль, і не скасувало видані накази».
З огляду на те, що шахти є містоутворюючими підприємствами, рішення про «суху консервацію» або, прямо кажучи, про закриття вугільного виробництва означає лише одне — соціальну та екологічну катастрофу. Потенціал ВАТ «Лисичанськвугілля» величезний, особливо в умовах дефіциту вугілля в країні. Говорячи про перспективи розвитку шахт Лисичанського кам’яновугільного басейну, вчені відзначають великі можливості «Лисичанськвугілля» з приросту видобутку твердого палива. Наприклад, при щорічному видобутку вугілля в 370 тисяч тонн шахта ім. Капустіна зможе працювати 50 років, «Привольнянська» — 70 років, добуваючи 620 тисяч тонн, а «Новодружеська» при навантаженні 330 тисяч тонн на рік зможе працювати 105 років.
На думку лідера профспілок, основною причиною скорочення обсягів видобутку стали проблеми, пов’язані, передусім, з модернізацією шахт. Сьогодні шахти просять допомогти фінансово для того, щоб замінити гірничошахтне обладнання, поліпшити умови праці та техніку безпеки. Сума витрат на такі цілі буде набагато менша, ніж та, яку урядові доведеться викласти на вирішення соціальних і екологічних проблем при закритті відразу декількох шахт.
