Віктор Кузьменко, заступник голови кримського відділення міжнародної асоціації ветеранів підрозділу антитерору «Альфа», передплатив ветеранам війни і школі «Голос України»
Хоч би скільки років минуло від травня 1945 року, ми ніколи не забудемо, що це була найжорстокіша і найкровопролитніша війна за незалежність нашої Батьківщини, за право жити, працювати, кохати, виховувати дітей. Бути спадкоємцем такої перемоги — це висока честь, і ще більш висока відповідальність за гідне переможців життя ветеранів, за збереження святинь.
Немає в Україні родини, яку не обпалила б війна. Війна не обійшла й мою родину. Моя мама Ольга Павлівна провела у фашистських концтаборах чотири роки — з 1941-го по 1944 рік. Вона вижила в страшному фашистському пеклі. Мама виростила й дала путівку в життя сімом дітям: трьом синам і чотирьом дочкам. Сьогодні всі вони гідні громадяни своєї країни — України. На жаль, її вже немає з нами. Але я, мої брати й сестри, завжди пам’ятатимемо її руки, її добрі ласкаві очі. Завжди зберігатимемо пам’ять про неї.
Мій дід Дмитро загинув у битві за Сталінград. Він до останнього подиху залишився вірним військовій присязі.
Записав Георгій ВЕРВЕС.
