У навчальному процесі задекларовано і реалізується перехід на Болонську систему навчання, основним елементом якої стала кредитно-модульна система. Здавалося, маємо істотний прогрес — Міністерство освіти і науки здійснює сувору акредитацію вузів, атестацію кафедр. За захистом кандидатських та докторських дисертацій наглядає вища атестаційна комісія з її експертними радами. Проте, на думку багатьох викладачів ВНЗ, за останні 10—15 років рівень знань випускників знизився. У чому причини?

 

Одна з них — велика різниця між вимогами ВНЗ та знаннями випускників шкіл. Нинішні умови вступу дають можливість стати студентами технічних (природничих) вузів абітурієнтам із слабкими знаннями математики та фізики (125 балів). Переважна більшість не володіють іноземними мовами, частина студентів Сходу та Півдня не знають і української мови. Тому говорити про глибинну сутність впливу Болонської системи на підготовку фахівців ще рано.

Є різниця в якості знань випускників сільських і міських шкіл.

Вплив державної та комерційної форми навчання на студентство теж неоднорідне. Дуже часто в групах бере гору «середняк», який негативно впливає на мотивацію інших. Державні ВНЗ уникають відрахування контрактників. Залежність керівників вузів від коштів студентів за комерційне навчання дуже велика.

Університети не звітують перед міністерством про працевлаштування випускників небюджетної форми навчання, часто місце роботи отримує слабший за знаннями випускник-бюджетник, а не сильний контрактник.

Суворе регламентування чисельності професорсько-викладацького складу від наявної кількості студентів теж впливає на зниження вимог до знань.

* * *

За останнє десятиріччя втрачена система забезпечення житлом випускників, що спонукає безквартирних молодих спеціалістів звільнятися з роботи.

Чи є вихід з цього становища? Є!

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ) з 1993 року здійснює цільовий набір студентів з АРК, враховуючи те, що цей регіон є найперспективнішим стосовно нарощування власного нафтогазовидобування. Раніше виїзними екзаменаційними комісіями відбиралися для навчання студенти з Полтавської, Сумської та Харківської областей, де сьогодні добувається основна частина газу та нафти.

Потім у Полтавському технічному університеті імені Кондратюка, а два роки тому в Харківському політехнічному університеті з дозволу МОНУ відкрили бакалаврат з напряму «Нафтогазова справа». Це, начебто, створює сприятливі умови для навчання випускників цих регіонів. При цьому «батьки» ідеї не врахували елементарного: щоб мати гідну навчальну базу, професорсько-викладацький склад, потрібно 10—15 років.

У 2002-му в Криму за ініціативи керівництва ДАТ «Чорноморнафтогаз» відкрився спільний факультет морських нафтогазових технологій 

ІФНТУНГ та Національної академії природоохоронного та курортного будівництва (НАПКБ) (Сімферополь). Його студенти два роки навчаються в Криму, а завершують навчання в Івано-Франківську. Практику випускники проходять у підрозділах ДАТ «Чорноморнафтогаз», у проектних та науково-виробничих організаціях півострова, де згодом і працевлаштовуються.

У перші п’ять років існування факультету ДАТ «Чорноморнафтогаз» надавав студентам кредити на 15 років (пізніше — на п’ять), які повертаються після закінчення навчання. Відмінникам кредитний борг скасовувався. Не дивно, що більшість кримчан навчалися на «добре» та «відмінно», легко вписуючись в україномовне оточення Івано-Франківська.

Цей досвід не гріх запозичити регіональним вузам, тому що, на нашу думку, він наближає нас до Болонської системи.

* * *

У вітчизняних інститутах та університетах друкується чимало підручників та навчальних посібників, довідників, словників. У західній та центральній частинах країни видається література українською мовою, а в східній та південній — російською. Так склалося історично.

На нашу думку, Міністерству освіти потрібно частину тиражів навчальної літератури українською мовою обов’язково надсилати в університети Півдня та Сходу. Тоді припиняться розмови про відсутність підручників з математики, фізики, опору матеріалів, теоретичної механіки, гідравліки, економічних дисциплін тощо українською мовою. Варто направляти на мовне стажування викладачів Сходу та Півдня в ті університети, де викладання українською мовою.

Найгостріші питання в технічних та класичних університетах — оновлення навчальної і лабораторної бази та працевлаштування дипломників.

В Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу останні два роки майже 70 відсотків випускників за спеціальностями «Буріння», «Видобування нафти і газу», «Машин та обладнання нафтових і газових промислів», що входять у групу напряму «Нафтогазова справа», не отримують від підрозділів НАК «Нафтогаз» запрошень на роботу.

Що це — випадковість? Гадаємо, це наслідок того, що у нас відсутнє планування на 5—10 років наперед. Але є і винятки.

В Університеті економіки і управління (Сімферополь) практично всі випускники працевлаштовуються. Досягається це завдяки взаємодії університету з підприємствами різних форм власності. ВНЗ разом з кадровими агенціями та центрами занятості Криму проводять ярмарки та конкурси вакансій. Є в університеті й інформаційний банк професій.

Понад вісім років тому одному із авторів довелось побувати в університеті Ріо-де-Жанейро, де готують і спеціалістів з нафтогазовидобування на морі. Силами бразильської державної компанії «Петробраз» збудовано 27-поверховий лабораторний корпус для навчання майбутніх інженерів. Сучасне обладнання, комп’ютерні програми дають змогу моделювати практично всі технологічні процеси буріння свердловин, видобування нафти і газу, їх транспортування.

Роль професора там — не академічні лекції, а створення методик вивчення складних інженерно-технічних процесів виробництва.

І в Бразилії, і в Аргентині бути студентом приватних університетів престижно, тому що держава створила прийнятні умови для кредитування навчання. Підготовка підручника чи довідника в Бразилії оцінюється вартістю трирічної роботи професора. Те саме в університетах США і країнах Європи.

У наших ВНЗ підручники пишуть, як правило, ентузіасти. Останніми роками ентузіазм спадає.

І останнє. Навчальні плани багатьох інженерних і економічних напрямків переобтяжені малокредитними курсами, викладання яких розтягується на семестр. Їх, безумовно, треба починати і закінчувати в половині семестру, як це реалізовано в Національній академії природоохоронного та курортного будівництва.

Звичайно, вища школа є консервативною, її реформування має бути поступовим. Сьогодні, на нашу думку, треба зосередитися на перепідготовці інженерного складу підприємств. Це, в свою чергу, примусить викладача йти в ногу з технічним прогресом. Це вимагатиме водночас зменшення навантаження на викладача з 800 — 900 до хоча б 250 — 300 годин на рік.

Окремого обговорення заслуговує проблема досліджень та створення сучасних технологій у ВНЗ, які фінансуються Міністерством освіти і науки. У більшості випадків у цій сфері відсутній належний контроль за кінцевими результатами: створенням нових технологій, обладнання, нормативних документів тощо.

Роман ЯРЕМІЙЧУК, доктор технічних наук, професор, декан спільного факультету морських нафтогазових технологій ІФАТУНГ та НАПКБ;

Володимир УЗУНОВ, доктор економічних наук, професор, ректор Університету економіки і управління.

Сімферополь.