Бюрократичні та законодавчі перепони заважають діяти швидко та з максимальною користю для армії

Ще в червні в області формувався перший батальйон територіальної оборони, котрий мав їхати на схід. Тоді й заговорили про те, що хлопцям необхідні бронежилети. За пару тижнів до того, як бійці мали відправитись у зону бойових дій, депутати облради спробували зробити все, щоб закупити необхідну амуніцію: збільшили резервний фонд у бюджеті, проголосували за зміни до чинної програми із захисту населення від надзвичайних ситуацій, яка діє в краї, щоб перерахувати кошти на управління МНС, а останнє, врешті-решт, і мало закупити бронежилети. Та багатоходова комбінація так і не дала результатів. Бо за лічені дні провести всі заплановані фінансові операції не вдалось. А потім з’ясувалось, що тільки-но батальйон вийшов за межі області, він почав підпорядковуватись іншим, а не обласним структурам, і останні втратили можливість його фінансувати.

А нині до походу готується інший військовий підрозділ. Десантники із шепетівської військової частини виконуватимуть завдання із зачистки від терористів визволених територій. І знову постала проблема бронежилетів. Потрібні також матраци, ковдри, засоби зв’язку...

— У частині, яка налічує близько семисот чоловік, наразі є лише півтора десятка бронежилетів. Тож терміново необхідно закупити їх хоча б для тих 243 десантників, котрі от-от мають виїжджати на виконання бойового завдання, — сказав депутат облради Артур Фрідман.

Тому знову в терміновому порядку стали ламати голову, як за готові гроші купити потрібні жилети.

Цього разу депутати довго засідали в комісіях, щоб нарешті перехитрити закони, і придумали ще хитромудріший план — купувати військове спорядження через управління соціального захисту. Практично це має відбуватися так: кожному бійцю запропонували написати заяву про виділення йому матеріальної допомоги у розмірі восьми тисяч гривень. Але кошти ці ніхто не отримає. Формально з обласного бюджету управлінню соціального захисту передадуть 1,7 мільйона гривень. А після цього куплять бронежилети і віддадуть бійцям. Інакше, кажуть, ніяк.

Щоправда, три десятки бійців засумнівались у такому рішенні і заяв не писали. Розмірковували так: якщо навіть тільки на папері отримають матеріальну допомогу, то чи зможе їхня родина претендувати на інші види соціальної підтримки, зокрема й такої, як субсидія на квартплату. А остання, вочевидь, знадобиться більшості.

Утім, почути остаточну відповідь на це запитання не вдалось ні їм, ні під час чергової сесії, де перерозподілялися кошти. Бо патріотичні пориви — це добре. А за порушення закону все одно завжди хтось відповідає. Але таке рішення все-таки довелося прийняти. І тут виникла нова колізія. Як витратити ще майже триста тисяч гривень, котрі залишаються у резервному фонді?

На прохання командира частини десантників вирішили закупити тепловізори. Та знову наразилися на бюрократичні перепони.

— Обласна рада не має відповідної ліцензії, щоб самостійно купити таке військове приладдя, — повідомив голова обласної ради Іван Гончар.

Його доповнив і керівник фінансового департаменту Сергій Пенюшкевич:

— Щоб казначейство профінансувало цю покупку, необхідно прийняти відповідне рішення на бюджетній комісії, проголосувати за нього під час сесії, отримати відповідний лист від керівника установи, на яку спрямовуються кошти, мати належні документи на товар, який пропонується для закупівлі... Інакше гроші знову зависнуть на довгі місяці.

Зрештою і цим непростим шляхом довідок, листів та узгоджень можна піти, якщо мати час. Але бійці ось-ось мають вирушити в дорогу. То як бути?

Довго не розмірковуючи, керівник ПАТ «Хмельницькобленерго» Олександр Шпак просто під час сесії заявив: «Наш колектив готовий уже завтра перерахувати кошти і купити два тепловізори». Один за одним його тут-таки підтримали інші керівники та підприємці, зголошуючись придбати по одному—два прибори. В результаті набрались всі десять, про які заявляли початково.

Такий патріотичний порив благодійників важко переоцінити. Однак не можна не помітити й того, що навіть після численних обговорень в суспільстві проблем із постачанням для армії, оприлюднення цілої низки фактів корупційних і шахрайських діянь посадовців, які наживаються на війні, нескінченних прохань і самих військових, і активістів якомога спростити усі процедури фінансування та закупівель для військових потреб, на практиці так і не вдалося далеко просунутись вперед.

Якщо така ситуація зберігатиметься і надалі, то невдовзі депутатам облради доведеться втретє виділяти все ті ж залишки від двох мільйонів гривень із резервного фонду вже іншим адресатам. І не відомо, чи потраплять вони до них врешті-решт.

Поміркувавши над усім цим, депутати заговорили про те, що область виявилася неготовою до об’єднаних дій під рішучим керівництвом облдержадміністрації.

— У нас досі не створений єдиний обласний координаційний штаб, який працював би і на підтримку армії, і на вирішення проблем родин військових. Хоча чимало людей прагне їх підтримати, в результаті виходить дублювання і неузгодженість дій. І це замість того, щоби штаб на чолі з головою ОДА щодня оперативно вирішував усі питання, — переконаний депутат Віталій Олуйко.

Уже тепер видно, що долати їх з коліс не вдається. Приміром, не так давно в облдержадміністрації повідомили, що область успішно формує автомобільну санітарну роту для сходу. Для цього всі райони мали передати в розпорядження керівника військового шпиталю машини швидкої допомоги. Автомобілі й справді прийшли. Та в якому стані? Подейкують, що й за межі області їм важко буде виїхати, а про роботу у воєнних умовах й говорити не доводиться. Такими стараннями важко буде здобути перемогу.

А при цьому потрібно дбати не тільки про гарячі нагальні питання, а й думати, хоча б на крок випереджаючи нинішні події. Скажімо, про те, як зимуватимуть армійці. Адже тепло знадобиться не тільки в наших оселях. Бійцям також потрібні будуть теплий одяг, намети, засоби обігріву...

І це лише одна деталь. Комусь варто поміркувати над тим, що буде з вояками, які повернуться додому після війни. Хто і як подбає про захист їхніх родин? Чи зможуть вони розраховувати на робочі місця? Чи віддячать їм та родинам загиблих і поранених житлом, іншими пільгами? Про це слід потурбуватися вже сьогодні. Причому і на державному, і на місцевих рівнях. Бо інакше знову впремося у глуху стіну нездоланних проблем.

Хмельницький.