Уперше Академія педнаук звітувала в статусі Національної. Його вона отримала напередодні щорічних загальних зборів, у яких взяли участь дійсні члени, члени-кореспонденти, численні гості, серед яких були голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Володимир Полохало та міністр освіти.

 

Знаючи ставлення Дмитра Табачника до роботи свого попередника, учасників зібрання цікавила, звісно, його оцінка діяльності НАПН у 2009 році. Вона, утім, нікого не здивувала. Хіба що репліка про те, що науковці дозволили деякі нововведення в галузі. «Чому педагогічна спільнота мовчала? Де були люди, захищені титулом академіка?» — запитав Дмитро Володимирович. А взагалі він об’єктивно зазначив, що науковий потенціал, якість розробок, чисельність і взагалі авторитет НАПН з року в рік зростає.

Про здобутки говорив президент академії Василь Кремень.

— Основні зусилля спрямовувалися на забезпечення якості досліджень, розроблення методологічних, науково-методичних засад організацій, функціонування, розвиток усіх освітніх рівнів, — підкреслив він. — За звітний період обгрунтовано концептуальні підходи і напрямки реформування освітнього простору України на засадах нової філософії освіти — філософії людиноцентризму, запропоновано відповідне формування всіх рівнів освіти — від дошкільної до вищої й післядипломної. Це викладено, зокрема, в Білій книзі національної освіти України, підготовленій вченими академії.

Вона надала комплексні пропозиції до проекту Стратегії розвитку України до 2020 року. Директору Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН Віктору Бикову присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за 2009 рік.

Академія організувала і провела 96 науково-практичних масових заходів. До Верховної Ради України надіслано експертні висновки, зауваження і пропозиції до 27 законопроектів, матеріали до двох парламентських слухань, до Кабінету Міністрів — 76 матеріалів. У 16 спеціалізованих учених радах у підвідомчих наукових установах торік захищено 193 дисертаційні роботи. З них — 27 докторських. Підтримувалися сталі зв’язки з науковими установами, навчальними закладами 13 країн, активізувалася діяльність за міжнародними проектами і програмами.

Василь Кремень визначив завдання на наступний рік. Вчені академії мають розпочати систематичну підготовку щорічної Національної доповіді про стан і розвиток освіти в Україні. Для концентрації дослідницько-інноваційного потенціалу академії Президії, відділенням доцільно виокремити 5—10 напрямів фундаментальних досліджень, найважливіших для вітчизняної освіти.

Оприлюднення результатів досліджень і розробок, наукові публікації мають відповідати міжнародним стандартам, а наукові форми видання — публікуватися в міжнародних наукових базах даних. Предметом докорінного вдосконалення мають стати експериментальна робота, апробація і впровадження результатів досліджень і розробок, а також договірні відносини щодо майнових і авторських прав. Потрібно активізувати дослідження і розробки з фізичного виховання й вікової фізіології, обгрунтувати створення Інституту фізичного виховання й вікової фізіології в системі академії. 

Голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради Володимир Полохало нагадав, що Національна академія педагогічних наук за два роки відзначатиме 20-річчя.

— Насправді робота академії дуже важлива, — сказав Володимир Іванович, — вона допомагає політикам уникати крайнощів. Маю на увазі експертні оцінки, висновки для центральних органів влади. Тільки торік їх було понад 50. І часто такий висновок ставав вирішальним для ухвалення рішень.

У сфері освіти все має бути поміркованим, — вважає Володимир Іванович. — Кожен закон, законопроект у цій царині повинен проходити ретельну експертизу, і насамперед — у Національній академії педагогічних наук. Без цього ми не можемо авторитетно вирішувати, що робити в освіті і науці. Законодавство, звичайно, треба змінювати.

Голова комітету застеріг водночас «не робити різких рухів» і не перетворювати просвітницькі проблеми на погані політичні.

Про оновлення освітянського законодавства казав і Дмитро Табачник. Зокрема, про створення Кодексу освіти України. Він має увібрати, на його думку, усе позитивне.

Вів мову Табачник і про повернення до обов’язкової перепідготовки викладачів ВНЗ. Та найбільше уваги приділив, вочевидь, наболілому — спадщині, яка йому дісталася. Передусім це 1459 ліцензійних і акредитаційних справ, що роками лежать у МОН не розглянутими. Чому? «Це вишукана форма корупції», — упевнений Дмитро Володимирович.

Він сказав і про підручники. Вони, виявляється, не перевидавалися дев’ять (!) років. Борги за них видавництвам — кілька десятків мільйонів гривень. Торік із запланованих 24 книжок для профтехучилищ не побачила світ жодна. За два останні роки за кошти МОН не придбано жодного автобуса.

І, додам, жодного комплекту обладнання для кабінетів (див. статтю «Кабінетні ігри», «Голос України» за 16.03.2010). Проект позичальником коштів, Світовим банком, анульовано. Чи понесли відповідальність фігуранти кабінетних ігор, що поховали тендер із закупівлі обладнання? І чи відповіли перед законом ті, що зірвали інший проект (ремонт сільських шкіл), про що говорив на зборах академіків міністр?

До речі, десятки статей і запитів парламентської газети Іван Вакарчук та його команда відверто ігнорували. Як буде тепер — побачимо... Але, за словами Табачника, «треба визначати відповідальність кожного за його справами».