Грона проблем виноградної галузі

— Нині підприємства як ніколи мають потребу в агрономах-ентомологах, — переконаний головний агроном корпорації «Миколаївсадвинпром» Святослав Лимар.— І в цьому нам повинні допомогти інститути. Як свідчить аналіз, витрати на хімзахист виноградників минулого сезону коливалися від 775 до 2,5 тисячі гривень на гектар. Суми вкладень залежали від кількості та якості обробки вогнищ поширення хвороб і шкідників: кліщів, сірої гнилі та інших. Регулярний огляд і об’їзд виноградних плантацій дає змогу постійно контролювати ситуацію, виявляти хвороби й шкідників на самій ранній стадії, вчасно вживати відповідних заходів. Допомога вчених у цій справі важлива, але вони фізично не можуть під час вегетації охопити всі площі й побувати у всіх господарствах.

Останнім часом проявився ще один симптом: невідповідність добрив, регуляторів росту й препаратів хімічного захисту якості й ціні. На вітчизняному ринку вдосталь усіляких препаратів різних фірм і компаній, але реклама найчастіше оманлива. Сума витрат на захист насаджень, яка збільшилася в 3—4 рази порівняно з 2007 роком, не може зростати нескінченно. У гонитві за економією деякі господарства іноді використовують дешеві аналоги відомих препаратів, що призводить до втрати врожаю і його якості.

— Дуже важливо на чільне місце ставити не економію, а ефективність. Хороші препарати ніколи не будуть дешеві, купувати таку продукцію навмання — небезпечна справа. Є безліч препаратів, які відмінно зарекомендували себе на півдні України, їх і треба брати, — переконаний провідний консультант миколаївського підприємства «Югсемсервіс» Микола Іванчук.

Як зберегти залишки виноградної лози, яка вижила після морозної зими, і одержати при цьому максимально високий кондиційний урожай? Як підготувати заділ під урожай наступний, чим краще підгодовувати, як ефективніше обробляти? Запитань багато, а шлях до істини завжди лежить через досвід і знання. Тому на засіданні ради корпорації «Миколаївсадвинпром» за участю представників влади і її структурних підрозділів, наукової еліти, фахівців-виноградарів Петра Ливика, Миколи Бялика, Михайла Дротенка, Миколи Кримчакова, Миколи Підгородинського, Людмили Кравцової, Дмитра Бушилова, Пилипа Курила, Євгена Скрипника та інших, творча дискусія часто міняла температуру. Учасники наради звернули увагу представників Національного інституту винограду і вина «Магарач», Інституту виноградарства і виноробства імені 

В. Є. Таїрова на необхідність створення нових зимостійких і стійких до кореневої філоксери технічних сортів винограду для регіонів ризикованого виноградарства, якими є Миколаївська і Херсонська області. Учасники конференції також зійшлися на думці: виробникам засобів захисту рослин настав час створювати й впроваджувати у виробництво препарати, що володіють кріопротекторними властивостями, які дають змогу підвищувати зимостійкість плодових культур і винограду. Фахівці-виноградарі звертаються до Мінагрополітики з проханням внести зміни до Порядку збору й використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва й хмільництва в частині збільшення нормативу на компенсацію витрат на хімічний захист багаторічних насаджень.

З бесіди з керівником «Миколаївсадвинпрому» Вадимом Филипповичем (на знімку) стало зрозуміло: над виноградарями висить ще одна біда, яка гнобить і гальмує роботу — невиправдано висока, а точніше, надумана ставка ліцензії на оптову торгівлю. Генеральний директор корпорації «Миколаївсадвинпром», кандидат економічних наук, заслужений працівник сільського господарства Вадим Филиппович дещо різкий у висловлюваннях: невиправдано завищена сума щорічної ліцензії на оптову торгівлю на корені руйнує середні й малі підприємства галузі, які виробляють більш як 30 відсотків виноробної продукції всієї України. Закон України від 17 листопада 2006 року № 374-В «Про внесення змін у деякі закони України щодо плати за ліцензії й акцизного збору на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» зобов’язує підприємства-виробники, крім ліцензії на виробництво вартістю 780 гривень, одержувати щорічну ліцензію на оптову торгівлю вартістю 500 тисяч гривень.

— Ця ліцензія суперечить двом законам України — «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» і «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного й плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», — переконаний Вадим Филиппович. — Документ став причиною зупинки одного з найстарших миколаївських заводів з виробництва й розливу вин — ВАТ «Радсад». Підприємство, яке щорічно розливало по 60—70 тисяч декалітрів вина, не змогло сплатити 500 тисяч гривень за ліцензію на оптову торгівлю власною продукцією й зупинило розлив готового вина. Така сама доля спіткала майже всі радгоспи-заводи Масандри, більшість спецхозів Закарпаття, Одеської області й Херсонщини, які вирощували виноградники, переробляли і випускали від 50 до 100 тисяч декалітрів вина. Хіба це не свавілля?

Водночас, підкреслив співрозмовник, досі не урегульовано питання подвійного оподаткування. У Декреті КМУ від 26 січня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір» зазначено: під час операції з реалізації виноматеріалів, вироблених підприємствами первинного виноробства підприємствам вторинного виноробства для виробництва готової продукції (підакцизного товару) виключено акцизний збір, щоб уникнути подвійного оподаткування. Податкова адміністрація України у своїх листах вимагає від підприємств первинного виноробства сплатити податок на додану вартість, трактуючи, що виноматеріали є підакцизним товаром.

— З цього приводу вже декілька років Україну трясуть судові розгляди, — завершує нашу розмову Вадим Филиппович, — усі вони закінчуються на користь підприємств. Але законотворчого просвітку в тунелі подвійного оподаткування поки що не видно.

 

Миколаївська область.