Чому знайти натуральний продукт на ринку стає дедалі важче

Чи знайома вам ситуація, коли, походжаючи м’ясними рядами на ринку, ви почуєте: «М’ясо добре — з домашньої свині». Так скаже ледь не кожен продавець, бо означення «домашня» стало чи не найвищим показником якості. Причому мимоволі воно набуло дещо ширшого значення. Домашній продукт — це вже не тільки той, що вирощений в особистому господарстві, а скоріше — вітчизняного виробництва.

Але кожен покупець знає, що вірити рекламним трюкам торговельників не варто. Бо багато покупців не раз обпікались на привозному «штучному» м’ясі — несмачному і дуже сумнівному за якістю. То чи можна знайти домашню шкварку на прилавку? А якщо ні — куди вона поділась?

М’ясну лавку відкрили — в області свято

«Наше м’ясо» — відкриття фірмового магазину з такою промовистою назвою у Хмельницькому стало подією. Ну що б, здавалось, ще одна м’ясна лавка? Дефіциту в таких торгових точках давно немає. А тут на відкриття прибули і міський голова, і очільник області. І всі були дуже раді цій події, не приховували її важливості й закликали до того, щоб така фірмова мережа тільки ширилась.

Не приховував свого задоволення і генеральний директор ТОВ «Старт» Василь Петринюк, котрий і відкривав магазин. Його господарству справді є чим пишатися. Нині там відгодовують понад 12 тисяч свиней, є три з половиною тисячі голів великої рогатої худоби, не забули про вівчарство, а в найближчих планах — обзавестись ще й курми.

Варто зауважити, що тварини з’явилися там не сьогодні і не вчора. Десятиліттями в Теофіпольському районі займаються м’ясом і молоком. Знаю, що не один раз і Василь Андрійович намагався пробитись зі своєю продукцією і на хмельницькі базари, і на ринки інших міст. Спроба фірмової торгівлі — теж не перша у житті керівника. Але попри його енергійність, наполегливість і навіть впертість у роботі довго протриматись не вдавалось.

Чому? Щоразу виникали такі економічні обставини, з яких навіть такому потужному господарству, як «Старт» ледве вдавалось вибиратись. Було, і Петринюк хотів махнути рукою на дійне стадо, на свиней, бо не бачив, не розумів, заради чого так тяжко трудяться люди. Адже, виробляючи високоякісну продукцію, тут могли б розраховувати на фінансовий успіх. Якщо відверто, господарство не бідує і нині. Але затрати, матеріальні, трудові, моральні врешті-решт, не йдуть в жодне порівняння з достатками. І тому не дивно, що відстань у кілька десятків кілометрів від новоставецького свинарника до фірмового магазину в обласному центрі «Нашому м’ясу» довелось долати так довго і непросто.

Пригадується, як кілька місяців тому Василь Петринюк оцінював ситуацію із штучним регулюванням Кабміном заготівельних цін на свинину. Тоді господарству тільки вдалось знайти певний компроміс із закупівельниками, як постанова зменшила вже сталу ціну на кілька гривень.

Цікаво, що споживач так і не помітив зниження цін на м’ясні продукти. Навпаки, статистика продовжувала фіксувати ледь не щомісячне їх подорожчання. А от на сільгоспвиробникові ця історія позначилась істотно. За даними обласного управління статистики, на початку минулого року середні реалізаційні ціни за кілограм живої ваги худоби та птиці становили понад дванадцять гривень. А на початку нинішнього — знизилися майже на дві гривні. То що могли виграти від такої арифметики ТОВ «Старт» і решта господарств, котрі займались свинарством?

Не кожен кабанчик дійде до покупця

Нині жоден сільгоспвиробник не може похвалитись тим, що зменшились виробничі затрати. Навпаки, до перманентного подорожчання практично всіх складових аграрного виробництва додались ще й такі чинники, як відсутність традиційної фінансової підтримки та банківських кредитів. Нині, у час посівної, переважна більшість господарств змушена розраховувати тільки на власні сили і віддавати всі свої запаси. І це означає, що потенційно в новий урожай вже закладаються надзвичайно високі затрати. А коли так, то їх змушене буде розділити і тваринництво, котре є одним із основних споживачів зернової продукції. То що ж тоді очікувати на м’ясному ринку?

За перші два місяці року загальне виробництво сільгосп-продукції в області впало на чотири відсотки. Якщо врахувати, що в цей час основне виробництво припадає саме на тваринницький сектор, стають очевидними загрозливі тенденції.

А проте, був таки момент, коли ситуацію саме у свинарстві вдалось стабілізувати. Торік поголів’я свиней у сільгосппідприємствах краю збільшилось більш як на 20 тисяч голів і дійшло до 84 тисяч. Назвати це абсолютною перемогою було б перебільшенням. Насамперед через те, що основне поголів’я свиней — 233 тисячі голів — продовжує вирощуватись у домашніх хлівах. І хоча їх приріст у статистичному вигляді становить лише п’ятнадцять відсотків, проте реальна кількість поголів’я в цьому секторі зросла більш як на тридцять тисяч.

Для тих, хто живе переважно із продукції власного господарства, це, поза сумнівом, успіх. А от для загального споживчого ринку він є дещо опосередкований. Бо аж ніяк не кожен, хто виростив у своєму хліві кабанчика, повезе його на базар чи здасть на м’ясокомбінат.

Та попри всі недоліки і позитиви статистичних показників торік тенденція була очевидна: свинарство починає набирати обертів. Однак саме ця галузь — чи не найбільш чутлива до економічних коливань. Сало і м’ясо — своєрідні «швидкі» гроші для села. Їх можна як швидко здобути, так ще скоріше втратити.

А сурогату хоч відбавляй

Першим, хто відчуває подібні втрати, завжди залишається споживач. На жаль, сказати точно, скільки в його раціоні припадає на привізне, нерідко контрабандне м’ясо, скільки — на низькосортний сурогат, а скільки — просто на небезпечну для життя та здоров’я продукцію, не зможе ніхто. Однак, судячи з окремих даних, які час від часу надають різні контролюючі організації, можна сміливо казати: саме цей сегмент м’ясного ринку і виробництва процвітає набагато успішніше, ніж добросовісний вітчизняний виробник. Бо, скажімо, якщо відкриття фірмового магазину від надійного і безпечного товаровиробника стало ледь не ексклюзивною подією, то фактами порушень рясніють різні зведення. Тільки обласне управління у справах захисту прав споживачів торік провело близько двох сотень перевірок суб’єктів господарювання, котрі торгували м’ясопродуктами. Водночас не обійшлось без жодного (!) випадку, коли б не були виявлені порушення. Із забракованих та знятих з реалізації півтори тонни виробів 1,4 тонни припали на товар, який не мав документів, що засвідчували б його якість та безпеку. Тож чи варто коментувати факт, кому і через що доводиться приховувати якість та походження продукції?

Тим часом під час відкриття магазину «Наше м’ясо» чимало його відвідувачів просило, щоб такі з’явилися і в їхніх мікрорайонах. Споживач давно оцінив переваги саме домашнього продукту. Міський голова тут-таки пообіцяв, що знайде приміщення для нових торговельних точок. А керівник господарства готовий поставляти свою продукцію людям на радість, хазяйству — на користь. От тільки б знову не втрутились різні цінові та економічні обставини у цей поки що такий крихкий механізм.

 

Хмельницька область.