Не все те сміття, що викидають на звалище, вирішили в «Київміськвторресурсі» і організували музей непотрібних речей. Уже кілька років тутешні експонати, які співробітники підприємства виловлюють з купи відходів, викликають заздрість колекціонерів і ностальгію відвідувачів. Незабаром музей відкриє новий сезон, а поки що йдуть останні приготування: зі сміттєвих раритетів стирають пил і впорядковують територію. «Голос України» одним з перших побачив, чим поповнилася колекція за зимові місяці.

«Дорогому котикові від І. К.»

— Оце — прядка, якій більше 200 років, — починає екскурсію наш гід, а за сумісництвом — охоронець пропускного пункту заводу Олександр Кирилюк. — Усе в робочому стані, збереглися нитки, фрагмент килима, хоч зараз сідай і дошивай.

Охороняє раритет міліціонер (манекен у формі), якого в магазині відправили на заслужений відпочинок, то пак — смітник, а в музеї підвищили до звання підполковника. Поруч — його «подружка» теж із зірочками на погонах, але чомусь у смушковій шапці замість кашкета.

— А це наші давні товариші, — пояснює хранитель музею. — Раніше, бувало, садили їх до КПП — люди проходили, віталися, дехто навіть честь віддавав. Тепер поставили тут для порядку.

Далі по курсу — домашнє начиння: пузаті бочки для солінь, скрині для приданого, лопати, якими виймали з печей пиріжки, і навіть дитяча купіль. Поруч — плуги, граблі, вила, вози. Є також дубовий вулик.

Еволюція речей для кухні — на наступній полиці: від глиняних горщиків до порцелянових чашок. Гордість колекції — рожевий сервіз із милим написом «Дорогому котикові від І. К.»

Мона Ліза —сусідка трьох богатирів

Як далеко зайшов прогрес, розумієш, коли бачиш представлений тут старий фен. Такий собі півторакілограмовий агрегат, якому зараз навряд чи хтось довірить свою шевелюру. З перукарських штучок також щипці для завивки, станок для гоління. А чого варта колекція швейних машинок «Зінгер» або арсенал чавунних прасок!

Перші камери «Кодак» і справжній напівшпигунський фотоапарат — окрема експозиція. Поруч — німецький пилосос, що, мабуть, надихнув вітчизняних конструкторів на створення диво-техніки — дніпропетровської «Ракети». Музичний відділ милує не тільки око, а й вуха, коли з патефона про «Білі ночі» співає Эдіта Пьєха.

Є тут і своя картинна галерея. Поруч із «Моною Лізою» уживаються «Три богатирі» і вишитий вручну портрет Кобзаря. А старі ікони минулих століть — предмет заздрості поціновувачів старовини.

Надходять експонати в основному з пунктів прийому вторсировини. Унікальні ретельно відбирають і виставляють на загальний огляд.

— Згодом люди самі почали приносити те, що шкода викинути, — розповідає Олександр. — Ось, наприклад, один дідусь так захопився нашою колекцією зброї, що приніс табличку зі своєї гармати, яка врятувала йому життя під час другої світової.

До речі, військовій тематиці присвячено кілька стендів. Варто подивитися на німецькі каністри, датовані 41-м, а також гранати й трилінійки.

Більшовики й меншовики

Ленінський куточок прикрашають погруддя вождя: більші й менші, мідні й гіпсові. Їх повиносили з будинків культури, шкіл і клубів, тут вони знайшли друге життя. Над ними повісили знаряддя для катувань. Неподалік — ордени, медалі та інші «дрібниці».

На смітнику історії опинилася й металева табличка з дверей кабінету колишнього столичного голови Олександра Омельченка, а також вуличний покажчик «Тургенєвська, 46».

Є в музеї і стіл знахідок. Чого тут тільки немає: усілякі документи, грамоти, паспорти (один належить жителеві Бангладеш!) і навіть посвідчення журналістської братії.

— Доходить до того, що люди позбуваються грошей, — продовжує гід. — Зовсім недавно приходить до нас бабуся — вся в сльозах. Каже, вирішила заробити на шматок мила. Віднесла старі газети, де зберігала... 12 тисяч доларів, на макулатуру. «Зелені» уже поїхали на переробку, а бабуся залишилася без мила.

Подейкують

Хоча музейні експонати не продають, а тим паче не дарують, для декого все-таки роблять виняток. Кажуть, що колишній Президент Віктор Ющенко, відомий поціновувач старовини, не пішов звідси без подарунка. Якщо вірити чуткам, то гарантові урочисто вручили один із двох дерев’яних велосипедів, які дивом уціліли й дожили до наших днів.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.