Бюджет обіцяє специфічні стандарти

Звітного тижня урядовці так і не розглянули законопроект про держбюджет-2010. Як пояснив Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, уряд розраховує на більш помірковану ціну на природний газ від російського «Газпрому». Теперішня ціна (з 1 квітня — 330 доларів США за тисячу кубометрів) не підйомна для хімічної промисловості й багатовтратна — для металургійної, які уряд вважає стратегічними. А хіба тільки тому? До такої міри висока ціна на блакитне паливо спричинить дефіцит НАК «Нафтогаз України» в 60 мільярдів гривень, тоді як він є складовою загальнодержавного бюджету. Вочевидь, зважаючи на це, переговорники з МВФ обстоювали право для країни мати різницю між видатками й доходами в 10 відсотків, про що зазначала заступник глави президентської адміністрації Ірина Акімова. Але до такої міри величезна «діра» провокуватиме фінансові негаразди й сприятиме накопиченню боргів, що розуміють автори законопроекту. Андрій Клюєв каже, що дефіцит держбюджету все-таки коливається в межах 4,5—5 відсотків від рівня ВВП. Це вже добре, бо 5 не 10: удвічі менше грошей відволікатиметься від фінансування головної програми року — з підвищення прожиткового мінімуму та заробітної плати, з якою Президент Віктор Янукович йшов на вибори і про яку серед тижня нагадав Прем’єр-міністр Микола Азаров. За його словами, бюджет буде екстремальний, але реалістичний. Що екстремальний — ніхто не сумнівається.

Уряд від старту перейняв від своїх попередників естафету невиконання планів із мобілізації доходів до загального фонду держбюджету. Державна податкова адміністрація і Державна митна служба разом не забезпечили в березні вже відкоригований план, передбачений тимчасовим розписом, більш як на 3,5 мільярда гривень. Взагалі перший квартал у цьому відношенні можна вважати провальним — мобілізовано тільки 85,5 відсотка від запланованих доходів. Деяка звітність просто таки наступає на горло старій пісні про наведення рішучого ладу в податковій сфері. Так, у березні відшкодовано з держбюджету рекордно низький рівень ПДВ (380 мільйонів гривень), попри обіцянки швидко розібратися з ним по суті. Що швидше це станеться, то швидше зникне відчуття того, що уряд може так само, як і його попередники, не врахувати всіх чинників подорожчання природного газу і, як наслідок, доведеться відшкодовувати НАК «Нафтогаз України» мільярди гривень, які потрібні для задекларованого підняття заробітних плат і пенсій. Збільшення обсягів закупівлі російського газу на 2,8 мільярда кубометрів (за наявності «гачка» штрафних санкцій за його недобір) тільки посилюють це відчуття. На разі ж зрозуміло, що ціни на природний газ вимагатимуть екстремальних компенсацій від збитків із держбюджету.

Приїзд глави футбольного Союзу Європи до України, швидше, інтригуючий, ніж небезпечний момент. Не тому, що теоретично він може вплинути на долю «довгограючого» проекту, який пестить вухо вже не перший рік. А тому, що за вмінням показати товар у вигідному світлі нам немає рівних. Хто не пам’ятає, скажімо, висновок Президента країни, мовляв, добудова спортивних та інфраструктурних споруд у рамках проекту «Євро-2012» потребуватиме цього року щонайменше 40 мільярдів гривень. Поза тим цього тижня уряд заявив про 26!

Як повідомив віце-прем’єр-міністр Борис Колесніков, уже прийнято рішення про виділення 200 мільйонів гривень із держбюджету на реконструкцію Національного спортивного комплексу «Олімпійський», стадіону та аеропорту у Львові, а також на будівництво термінального комплексу Донецького аеропорту. У Львові Мішель Платіні оглянувши будівельні редути аеропорту й майбутнього стадіону, запевнив, що Євро-2012 прийматимуть чотири міста, але, якщо Київ не встигне... А куди він дінеться?! Цього разу встановлено конкретний термін для надолуження прогаяного та здачі столичного стадіону в експлуатацію (11 червня 2011 року). Поза тим і будівельники, і функціонери не осоромляться. Хоч я не сумніваюся в тому, що інтенсифікація робіт у зв’язку з ущільненням термінів потягне за собою додаткові видатки. Тож цілком імовірно, де 26 — там невдовзі виявиться 40.

Це спало на думку, коли Прем’єр-міністр Микола Азаров запевняв урядовців, що в майже готовому проекті держбюджету вони «розблокували інноваційно-інвестиційну модель розвитку економіки». За рахунок яких ресурсів? Банки не кредитують за прийнятними відсотками, плани з мобілізації доходів не виконуються, а борги за імпортний газ частково покриваються авансовими платежами «Газпрому» за транзит...

Серед тижня Держкомстат оприлюднив березневий індекс споживчих цін. З’ясувалося, що роздрібна інфляція уповільнилася проти лютого на один відсоток і на 0,5 відсотка — у річному вимірі. Якщо не зважати на сезонний чинник і стабільність обмінного курсу гривні, які, поза всяким сумнівом, істотно стримували інфляцію у березні, важко не угледіти тенденції до прискорення цін виробників промислової продукції. Вони зросли до 3 відсотків, тоді як у січні та лютому — тільки на 1,9. У річному вимірі (проти березня минулого року) — на 18,6 відсотка! З одного боку, це ілюструє відновлення виробничої активності, а з другого — свідчить про бажання підприємств якомога швидше відшкодувати видатки минулих і майбутніх періодів, які лягають на собівартість продукції. До слова, опосередковано на це вказує і несподівано низька виручка від митних зборів на тлі пожвавлення імпорту металопродукції та обладнання у січні-лютому. Отже, зростання промислових цін, продиктоване почасти накручуванням видатків, а почасти висхідною динамікою світових цін на сировину, невдовзі відгукнеться на роздрібному ринку. Додайте до цього підвищення адміністративно регульованих цін на газ, електроенергію, послуги ЖКГ, які є невідворотні, й результат боротьби з інфляцією буде на користь останньої. За таких розкладів, якщо урядовий проект держбюджету-2010 виявиться нереалістичний, то ціни на споживчому ринку не залишать мокрого місця на наших специфічних соціальних стандартах. Як буде, побачимо, а поки що міністр економіки Василь Цушко пояснив уповільнення споживчої інфляції у березні тим, що люди їли менше м’яса (постилися!) і більше грошей несли в банки (заощаджували!).