Бої за ромашкові поля

Відстань від останньої міської тролейбусної зупинки до Лісових Гринівців пішки можна здолати трохи більше як за півгодини. І хоча село належить до Хмельницького району, воно давно перетворилось на специфічну частину міста не тільки через близькість розташування, а ще й через те, що значна частина його мешканців заробляє на життя в обласному центрі.

З другого боку, хмельничан теж вабить ця територія. Бо зручнішого місця для того, щоб збудувати заміський будиночок, а чи організувати бізнес-проект, годі й шукати. Саме ці обставини небувало підняли в ціні тамтешні землі. А боротьба за них почала точитись ще задовго до того, як були розпайовані ці поля.

Свого часу Лісові Гринівці славились своїм підприємством лікарських рослин. Поля з ромашкою та календулою давали роботу і заробітки місцевим родинам. Але навіть таким цілющим рослинам не вдалось винести всіх ударів перебудовного процесу та розпаювання. Як тільки основи колективного життя захитались, у селі почались перманентні бої за землю і владу.

Спочатку, правда, вдавалось обходитись хоч і бурхливими, та все-таки лише дискусіями на загальних зборах села та сесіях сільради. Зрозуміло, що при цьому було дві основні позиції. З одного боку — відстояти інтереси саме сільської громади. А це означало, що кращі землі, включаючи і ті, що значаться в графі «несільськогосподарського призначення», мали б відійти саме місцевим жителям.

З другого — встановити в селі таку владу і порядки, коли колишні ромашкові поля можна було б безперешкодно віддавати під забудову котеджних містечок чи ведення приватного бізнесу людям заможним і впливовим. Зрозуміло, що про відкритий розпродаж сільських земель заїжджим багатіям не йшлось, і різні земельно-майнові операції або так само прикривались інтересами громади, або просто замовчувались.

Але що далі, то гострішим ставав конфлікт інтересів. У селі спалахнули перші пожежі. Затим — фізичні напади і крадіжки. І ось уже не вперше гримлять вибухи.

Якщо хтось навіть дуже компетентний хотів би розібратись, кому, коли і яка земля з території лісогринівецької сільради була виділена, то наштовхнувся б на чималі проблеми. Бо є приклади, коли, приміром, в однієї ділянки землі, переданої під забудову, одночасно виявлялось кілька власників. Причому кожен мав «законні» документи і державні акти на неї.

До того ж що більша земельна площа, то більше загадок виникає навколо неї. Зокрема, стосуються вони і того, за яким принципом обирались окремі орендарі, котрі отримували в довгострокове користування від кількох десятків до сотень гектарів. Приміром, в орендно-земельній історії села є факт, коли головою Хмельницької райдержадміністрації три роки тому було видано розпорядження, яким Укрфітотерапії припинено право користування земельною ділянкою площею близько 60 гектарів та надано дозвіл одному з товариств на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж ділянки для ведення підсобного сільського господарства. На підставі розробленого БТІ проекту землеустрою затверджено проект відведення та передано вказаному товариству в оренду строком на 49 років цю ділянку, про що укладено відповідний договір оренди.

Формально відшукати порушення в цих діях правоохоронцям не вдалось. Навіть прокуратура, на вимогу депутатів обласної ради, підтвердила, що, відповідно до чинного законодавства, передача зазначених земель в оренду не потребувала погодження з сільською радою.

Та кожному зрозуміло, що окрім формальної сторони справи, є ще й інша, яка офіційно ніде не фіксується. Скажімо, чому раптом хтось відмовляється від такої дорогої землі? І якими мають бути аргументи нового орендаря, щоб саме йому була довірена така довгострокова оренда? На території Лісових Гринівців такі запитання стосуються аж ніяк не одного випадку.

Свого часу вони зацікавили не тільки лісовогринівчан, а й депутатів обласної ради, коли протягом кількох сесій підряд обговорювалась тема про численні порушення земельного законодавства на території Хмельницького району. Наша газета також розповідала про скандал, який вчинився навколо земель, розташованих на межі з обласним центром. Зокрема, і про те, що була створена спеціальна депутатська комісія з розслідування ситуації, і про те, що після завершення її роботи називались цифри у сотні таких порушень на території різних сільських рад району, в тому числі й лісогринівецької. Однак з великої хмари скандалу дощу справедливості так і не пролилось. 

Багато хто розцінив тодішній депутатський вибух не інакше як прояв владного протистояння в області. Бо, з одного боку, обласна рада говорила про серйозні порушення в Хмельницькому районі, а з другого — тепер вже колишня команда ОДА їх не тільки не знаходила, а ще й представила керівника району до державної нагороди. Та найцікавіше те, що після гучного скандалу в сесійній залі жодної такої ж гучної кримінальної справи не було порушено правоохоронними органами.

Уся ця ситуація, тільки в зменшених масштабах, наче була спроектована і на самі Лісові Гринівці. Тут із зверненнями про допомогу до різних інстанцій і політичних сил довелось звертатись голові сільради, котрому також не вдалось знайти спільної мови у земельних питаннях, як з частиною своїх же колег по раді, так і з районним керівництвом.

Факти виявились не менш скандальними. Прокуратурою було підтверджено, що невідомі особи, грубо порушуючи громадський порядок, зухвало та з винятковим цинізмом встановили на днище паливного бака автомобіля дружини одного з сільських депутатів вибуховий пристрій, який під час руху машини спрацював.

А до того зловмисники, пошкодивши вхідні двері, проникли в будинок сільського голови, звідки таємно викрали оргтехніку та інше майно. Особлива деталь: на електронних носіях знаходилась і інформація про виділення земельних ділянок. Ще раніше був підпал гаража ще однієї сільської активістки.

А вже з того, які погрози і образи з боку однієї депутатської сторони лунали на адресу іншої, взагалі можна скласти цілий список заяв до правоохоронців.

Майже за кожним згаданим фактом порушувались кримінальні справи. Але жодного разу винних так і не було знайдено.

Чи то така безкарність, чи незговірливість голови сільради призвели до низки нових злодіянь. Кілька місяців тому невідомі постукали вночі до його помешкання, а коли чоловік вийшов на поріг — побили битами по голові. Потім за загадкових обставин був отруєний сусідський собака, котрий завжди давав знати, якщо поблизу знаходяться чужаки. І, врешті-решт, все закінчилося вибухом.

Він прогримів на світанку на подвір’ї голови, коли той відчинив двері вуличного туалету. Вибуховий пристрій був такої сили, що цегляну будівлю рознесло вщент, уламки покрівлі розлетілись на кілька метрів. Лише випадковість врятувала чоловіка від важких поранень. За фактом знову порушено кримінальну справу...

Як розповідають селяни, вони виступали категорично проти приватизації земель державного підприємства, яке знаходиться на території сільради, вимагаючи, щоб тільки сільська громада і місцева рада розпоряджалися ними. Натомість із кількох сотень ділянок, котрі начебто було виділено в обхід сільради, лише одиниці дістались місцевим жителям. Тим часом за кілька останніх років навколо села роздано більш як півтисячі ділянок.

Хмельницька область.