Краще менше, та краще

Нагадаю, у жовтні 2008 року уряд призупинив підвищення тарифів на електроенергію для 20 металургійних, 15 гірничодобувних, 9 трубних, 6 метизних, 12 вогнетривких, 14 коксохімічних, 25 хімічних, а також для 10 підприємств кольорової металургії та феросплавів разом із низкою інших преференцій. Для решти підприємств до березня цього року НКРЕ поступово підняла тарифи до 48,5 і 64,28 копійки за кВт-год. (без ПДВ) залежно від класу напруги. Нові тарифи для хіміків та металургів, як показують підрахунки, зростуть на 8 відсотків — до 45,72 або 60,68 копійки за кВт-год. (без ПДВ) залежно від класу напруги. Окрім того, спостерігачі вказують на відсутність серед преференцій    цільової надбавки на природний газ.

Як на мене, таке рішення цілком виправдане з огляду на зростання споживання електроенергії в промисловості. Темпи виробництва електростанцій НАК «Енергетична компанія України» і теплоелектроцентралей уже вочевидь не відповідають бурхливим темпам виробництва в металургійному секторі. Для прикладу, «Азовсталь» (Маріуполь Донецької області) в першому кварталі збільшила виробництво готового прокату на 70,7 відсотка, ВАТ «Дніпроспецсталь» — на 55. І, власне, скорочення частини пільг має компенсувати якоюсь мірою збитки енергетичних компаній, які сягнули торік через запровадження пільгових тарифів півмільярда гривень.

За прикладом своїх попередників, уряд підписав меморандум про взаєморозуміння з керівниками провідних підприємств металургійної та хімічної галузей, назвавши це реальним кроком із реалізації концепції соціальної відповідальності. Представники великого бізнесу одержали найбажанішу гарантію, яку взагалі-то важко навіть вважати преференцією, — своєчасне відшкодування ПДВ, а також фіксацію тарифів на залізничні перевезення.

Наївно розглядати цю домовленість як передумову для реформ. Бюджетні преференції ще належить закріпити на законодавчому рівні. А сумлінність виконання обопільних зобов’язань (від виробників очікують стримування цін на металопродукцію на внутрішньому ринку) значною мірою залежатиме від двох чинників: якості закону України про державний бюджет на 2010 рік і ефективності адміністрування ПДВ. Адже попри незаперечні ознаки економічного відновлення (покращення світової кон’юнктури на метал, низький рівень дефіциту рахунку поточних операцій, стабільний обмінний курс тощо), висока ціна на природний газ (330 доларів США за тисячу кубометрів) змушує і надалі піклуватися про збереження конкурентоспроможності продукції хімічної та металургійної галузей на зовнішніх ринках. Особливо це стосується хімічної галузі, яка використовує блакитне паливо як сировину.

До того ж є ще чимало неврегульованих проблем фіскального характеру. Наприклад, надмірне стягування авансових платежів обумовлювалося торік здебільшого можливістю переносити збитки минулих періодів на майбутні. Борги зі своєчасного відшкодування ПДВ накопичувалися внаслідок подання фіктивних заявок, через постійну оптимізацію цього податку підприємствами, незадовільне планування бюджетних видатків тощо. Вже одне те, що сума невідшкодованого ПДВ за результатами минулого року сягнула більш як 21 мільярда гривень, на бюджетному полі нівелювало ефективність пільг базовим галузям промисловості, які надавалися, по суті, за рахунок платників податків.

Восени 2008 року, у розпал світової фінансової кризи, за надані преференції уряд просив зберегти робочі місця, зараз просить не піднімати ціни. Логічно — високі ціни на метал заважатимуть боротьбі зі стагнацією в будівельному секторі. Зрештою, можуть стати подразником для зростання промислових цін, а вони з часом негативно впливають на споживчу інфляцію. На жаль, остання вбиває сімейні доходи, тоді як промислова розкручує ділову активність.

Для уряду ясно, що активізація експорту металопродукції перекриває тимчасові бюджетні втрати від фіксації тарифів на залізничні перевезення, а з адмініструванням ПДВ він упорається, дякуючи порадам того ж таки бізнесу. Прем’єр-міністр Микола Азаров пообіцяв, що встигне до літа.