КС оголосить рішення щодо легітимності коаліції

Нагадаємо, що 9 березня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до статті 61 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Згідно із законом, коаліція депутатських фракцій — це сформоване за результатами виборів і на основі узгоджених політичних позицій об’єднання депутатських фракцій, народних депутатів, до якого входить більшість народних депутатів конституційного складу Верховної Ради. А вже 11 березня в парламенті було оголошено про створення коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи», до складу якої увійшли фракції Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина, а також окремі народні депутати.

Попереднє рейтингове голосування, на яке посилалася лідерка БЮТ Ю. Тимошенко під час своєї прес-конференції 6 квітня, показало, що 11 із 18 суддів Конституційного Суду готові визнати легітимними зміни до зазначеного вище закону. Вчора на одному із інтернет-сайтів з’явився текст рішення КС стосовно коаліції. Відповідно до цього рішення КС чітко визнав право кожного окремого депутата, незалежно від фракційної приналежності, входити до складу парламентської коаліції. За це рішення проголосували 11 з 18 суддів КС. У прес-службі КС не коментують факт розповсюдження в Інтернеті рішення суду та не спростовують і не підтверджують його справжність. Отже, про дійсність рішення суду дізнаємося сьогодні о 14-й годині.

Учора Конституційний Суд України (КС) оприлюднив рішення, яким вказав, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Також КС вирішив, що положення частини першої статті 143 Конституції, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень; а положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності також треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень.

Цього ж дня КС оприлюднив висновок щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції (щодо гарантій недоторканності Президента і народних депутатів) вимогам статей 157 і 158 Конституції. КС дійшов висновку, що відповідають вимогам статей 157 і 158 Конституції положення законопроекту про внесення змін до Конституції (реєстр. № 3251 від 3 жовтня 2008 року), яким пропонується: 1) у статті 80 частину першу виключити (гарантує народним депутатам недоторканність); а частину третю викласти в редакції: «Народний депутат України не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до набуття чинності обвинувальним вироком суду щодо нього»; 2) у статті 105 у частині третій слова «якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту» виключити» (встановлює, що звання Президента охороняється законом і зберігається за ним довічно, крім випадку імпічменту). У свою чергу не відповідають вимогам частини першої статті 157 Конституції, положення, якими пропонується: 1) у статті 80 у частині другій слова «за винятком відповідальності за образу чи наклеп» виключити (відповідальність за висловлювання народних депутатів у сесійній залі); 2) у статті 105 частини першу та другу виключити; доповнити новою частиною такого змісту: «Президент України не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до набуття чинності обвинувальним вироком суду щодо нього»; 3) у статті 108 після пункту 2 додати пункт 3 такого змісту: «3) набуття чинності обвинувальним вироком суду щодо нього». У зв’язку з цим пункти 3—4 вважати відповідно пунктами 4—5».