ПФ, котрий недоотримує кошти, може стати заручником ситуації
Поки на Хмельниччині ще немає надзвичайної ситуації. Але серед пенсіонерів уже поповзли чутки, що то в одному поштовому відділенні, то в іншому відбулись збої графіка стосовно виплати. Найгірші прогнози щодо можливих негараздів саме в соціальній сфері, здається, почали збуватись?
Боргів більше, а підприємців дедалі менше
Ще минулий рік поставив перед Пенсійним фондом чимало проблем. Мало того, що обласний фонд є дотаційний, то ще й запланованої частини надходжень, на жаль, не вдалось зібрати. І не дивно, адже протягом року кількість зайнятих осіб, тобто тих, хто офіційно перераховує гроші до ПФ, зменшилась на двадцять тисяч осіб. Причому якщо з промислових та сільськогосподарських підприємств разом звільнилося чотири тисячі, то решта перепала на приватних підприємців. А саме вони довгий час становили левову частку платників податків: із 106 тисяч платників до ПФ 86 тисяч — фізичні особи.
З одного боку, від виробничників не раз доводилось чути про те, що все податкове навантаження лягає саме на офіційні підприємства, котрі не можуть дозволити собі тіньових платежів. Натомість за спрощеним оподаткуванням приватних підприємців нерідко приховуються такі ділки, які мають мільйонні обороти. З другого, майже не знайдеш продавця на ринку, котрий не нарікав би на те, що змушений заплатити чимало різних зборів і податків, не отримуючи натомість жодної економічної підтримки чи соціальних гарантій від держави. Хоч би якими полярними були ці думки, але обидві вони мають право на існування. І це мимоволі підштовхує до висновку, що обидві системи — як податкова, так і пенсійна — працюють в аварійному режимі.
Хто, кому й скільки платить на ринку, як правило, офіційно не розголошується. Але тарифи й без того добре відомі: продавець у хазяїна може заробити від семисот гривень до півтори тисячі на місяць. Це якщо гроші будуть покладені «в конверт». Більше роботодавець платити не буде. І якщо йому доведеться сплатити всі офіційні податки та ставки до ПФ за свого працівника, то він просто зменшить зарплатню саме на таку суму. А це вже не на руку найманому працівнику. Бо хоч би які тривожні не були його думки про майбутній пенсійний день, жити йому потрібно вже тепер.
Усю цю ситуацію конфліктних інтересів добре ілюструє така цифра: тільки один із дванадцяти приватних підприємців офіційно заявив про використання найманих працівників. Але ж хто повірить, що в області останніх лише... сім тисяч осіб?
Що переважить: дотації чи неплатежі
В офіційні цифри вже давно мало хто вірить. Але саме від них залежить і наповнення ПФ, і своєчасні виплати пенсій. На всю область не відшукати населеного пункту, котрий міг би сам забезпечити всіх своїх пенсіонерів необхідними коштами. Найблагополучнішим видається обласний центр, але й він може наповнити свій ПФ лише на 86 відсотків. У Кам’янці-Подільському ця цифра падає вже до шістдесяти, а, скажімо, в Новоушицькому чи Віньковецькому районах взагалі доходить до двадцяти. Якщо все підсумувати, то виходить, що для своїх пенсіонерів Хмельниччина може назбирати менше половини від потреби. Причому цей показник суттєво зменшився, порівняно з минулим роком.
Формально є привід для того, щоб покивати в бік ПФ. Мовляв, недопрацював, недозбирав. Насправді ж проблема значно глибша. Не тільки прохання і заклики, а й покарання, штрафи і навіть кримінальна відповідальність не змушують боржників вчасно віддавати кошти. Зарплатні борги, які автоматично впливають на насиченість пенсійного бюджету, стали постійною і характерною ознакою нашої економіки, родимою плямою, позбутись якої втратили надію. Навіть у часи пожвавлення виробничих процесів так і не вдалось цього зробити.
Але навіть там, де спромоглися платити зарплату вчасно, ситуація не набагато краща. Більш як на семистах підприємствах області не вдалось зберегти мінімальну її величину. І це означає, що майже двадцять тисяч робітників не тільки бідно живуть тепер, а ще й не отримали відповідного пенсійного стажу, тому злидарюватимуть і на пенсії. Про те, що вони не змогли прогодувати своїми відрахуваннями нинішніх пенсіонерів, годі й говорити.
Пенсійники, розуміючи, що навіть штрафами справу з місця не зсунеш, запропонували 130 підприємствам підписати угоду на реструктуризацію боргів протягом семи місяців. Але за всіх добрих намірів вийшло, як завжди. Із двадцятьма представниками з цього списку угоди вже довелось розірвати, бо навіть символічної проплати з їх боку так і не вдалося дочекатись.
Батогом чи пряником вибивати борги?
Новопризначений губернатор Василь Ядуха пообіцяв навести порядок в економіці краю, наповнити бюджет, а звідси — подолати всі борги. Проте на посаді голови ОДА змінився вже не один керівник, а проблеми із зарплатними боргами не вдалось здолати жодному.
То, можливо, суть не тільки й не стільки в їхніх стараннях, скільки в загальній непродуманій державній економічній та податковій політиці?
Якщо порахувати, скільки правоохоронних структур, контролюючих організацій, інспекцій фондів, постійних і тимчасових комісій і навіть громадських організацій намагаються здійснювати контроль за повною і своєчасною виплатою зарплати, то пальців на руці не вистачить. А борги дедалі зростають... А пенсій не вистачає...
Усі намагаються зловити зловмисників за руку. Та й справді: тільки після майже сотні перевірок із боку ПФ з’ясувалось, що 119 мільйонів гривень обігових коштів, які мали б піти на зарплату, були використані в інших цілях. Обласна територіальна інспекція праці зробила ще більше перевірок. За рік із майже тисячі перевірених підприємств на половині виявили борги. А з початку року хоча в списку перевірених лише півтори сотні, але співвідношення порушників усе те ж. Знову знайшли тих, хто, скажімо, за загальних надходженнях на підприємство за рік одинадцяти мільйонів гривень так і не зміг віддати кілька сотень тисяч зарплати. Схожих прикладів чимало. Винних карали як могли. Наклали на порушників до двохсот тисяч гривень штрафу, порушено кілька сотень справ, до сотні їх передано на розгляд у прокуратуру. Попереджали керівників, карали бухгалтерів, викликали на комісії, соромили привселюдно... А в результаті на 127 підприємствах області так і залишились зарплатні борги. Причому на четвертій частині з них їх навіть не планують гасити. А з початку року зарплатна заборгованість зросла майже на тринадцять відсотків. За таких темпів можна дочекатися не те що затримок, а й просто пенсійних невиплат.
Утім, нові керманичі обіцяють: такого не станеться. Хочеться вірити. Десятки тисяч пенсіонерів і без того ледве зводять кінці з кінцями, тільки отримуючи свої пенсії. Багато хто вже думає, як дотягнути до наступної, бо зростання цін перекреслило всі колишні надбавки. А вже про те, щоб пенсії просто не видали вчасно, навіть думати не хочеться.
 
Хмельницький.