Систему регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ сьогодні можна порівняти з роботою стоматолога. Ескулапа, який, не маючи знань та апаратури для лікування і профілактики, виступає у ролі спостерігача, щоб, коли зуб заболить, просто його видалити. Так і на фінансових ринках — замість того, щоб створити систему моніторингу платоспроможності суб’єктів ринку (профілактика) та дієву систему оздоровлення фінансових установ у випадку виникнення проблем із фінансовою стійкістю (лікування), Держфінпослуг просто «видаляє» проблемні суб’єкти з реєстру фінансових установ, виводячи їх таким чином із під свого нагляду та за сферу відповідальності, і залишає споживачів сам на сам зі своїми проблемами.
Основна проблема в цій системі — відсутність дієвих інструментів попередження дефолтів та банкрутств на ринку. А між тим існують чітко сформульовані на папері механізми, що могли б завадити виникненню цих явищ. Як-от: встановлення чітких стандартів діяльності з урахуванням специфіки кожного ринку; запровадження системи пруденційного нагляду (раннє виявлення та попередження проблем на ринках); створення дієвої системи захисту прав споживачів. Серед форм їх реалізації з боку Держфінпослуг — зміна принципів регулювання, що полягає в переході від нагляду по факту (вирішення проблем, що вже виникли на ринку) до нагляду — попередження.
Отже, система нагляду потребує реформування. І перш за все необхідно змінити психологію нагляду. При цьому враховувати, що Держфінпослуг регулює діяльність та наглядає за різними за своєю природою ринками.
Контроль на входженні
Для переходу від контролю за дотриманням формальних процедур до змістовного аналізу (фінансової стійкості, професійності та зв’язків) варто запровадити чіткі вимоги щодо фінустанов із метою їх ліцензування. Основні вимоги встановлюються до фінансового стану ліцензіатів, запроваджується заборона щодо формування статутного капіталу за рахунок запозичених коштів, вимоги до якості власного капіталу фінансових установ (сьогодні таких вимог не існує взагалі) задля забезпечення їх платоспроможності. Також треба посилити вимоги щодо професійного рівня топ-менеджерів, інформаційного та технічного забезпечення установ. А на стадії ліцензування дослідити зв’язок з іншими суб’єктами господарювання, аби встановити належності до фінансово-промислових груп.
Функціонування якісної системи «входження» в ринок неможливе без професійної підготовки фахівців. Це варто робити на базі єдиного навчального центру та створити механізм сертифікації професійного програмного забезпечення. Аби належним чином контролювати входження фінансових установ у ринок, необхідно продовжити термін їх ліцензування (в європейських країнах такі процедури тривають до півроку).
Усі ці заходи мають обмежити доступ на ринок схемних та потенційно неплатоспроможних компаній.
Установлення чітких стандартів
Для страхового ринку доцільно запроваджувати стандарти, які дадуть змогу, у тому числі, підвищити вимоги до капіталу страховика у зв’язку з тим, що в означеній моделі враховуються не тільки страхові ризики страховика під час здійснення ним діяльності, а й ринкові, кредитні та інші ризики. Для недержавних пенсійних фондів це щоденна оцінка чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду та облік пенсійних накопичень з обов’язковим використанням механізму одиниці пенсійного внеску як облікового показника. Для кредитних спілок — встановлення чітких вимог щодо достатності капіталу та якості кредитного та депозитного портфелів. Нині впровадження вказаних стандартів тільки декларується Держфінпослуг.
Критерії оцінки фінансового стану дасть можливість виявляти потенційно неплатоспроможні компанії на ранніх стадіях та запобігати їх банкрутствам. А також дасть змогу чітко відділити публічні (класичні) компанії від закритих (схемних), що діють на фінансових ринках, зокрема, на страховому ринку.
Ще одним дуже важливим кроком у напрямі створення моделі раннього виявлення проблем на фінансових ринках є якнайшвидше запровадження елементів консолідованого нагляду в межах Держфінпослуг (створення єдиної інформаційної бази звітності та нагляду, яка сьогодні відсутня) та поступове поширення співпраці в цьому напрямі з іншими регуляторами фінансових ринків, Антимонопольного комітету тощо.
Механізми захисту прав споживачів фінпослуг
Реалізація всіх вищеперерахованих заходів насамперед потрібна для створення ефективної системи захисту прав споживачів фінансових послуг. Система контролю на входженні в ринок та система пруденційного нагляду (раннього виявлення проблемних компаній на ринку) дасть можливість попередити значний відсоток проблем із платоспроможністю. Але, як демонструє досвід країн із розвинутими системами нагляду, певний відсоток проблем попередити майже неможливо. На такий випадок необхідно мати ефективну систему оздоровлення фінансових установ. Вони мають виключатись зі сфери нагляду Держфінпослуг тільки на стадії повної ліквідації. До того ж заходи впливу на фінустанови мають застосовуватися адекватно скоєним порушенням. Варто запровадити відповідні класифікатори порушень.
Голова ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Андрій БАХМАЧ.
