Одна із найпопулярніших легенд про підземні ходи в місті Харкові каже: «У 1860 році під час пожежі на одній з вулиць провалився під землю кінний жандарм, і не куди-небудь, а у велику склепінну споруду.
Тоді міська влада для дослідження цього провалу призначила туди трьох в’язнів із місцевої в’язниці. Вони блукали три дні й три ночі. Кілька разів виходили на поверхню в різних частинах міста. Поповнивши запаси їжі та води, опускалися знову». Так почалося дослідження харківських підземель.
У 2003 році був створений обласний благодійний фонд сприяння історико-культурним дослідженням «Діти підземелля». Його ідейним натхненником став Андрій Ковальов, геолог за фахом і громадянин, який уболіває за свій рідний Харків. Об’єднавши навколо себе друзів і колег, вони поставили перед собою мету розвідати, вивчити і зберегти підземні лабіринти. Сучасне місто, розвиваючись, знищує стародавні будинки в історичній частині. На їхньому місці з’являються висотки зі скла й бетону. При цьому, як правило, підземні тунелі просто заливають бетоном і засипають піском. Безповоротно загублені для досліджень багато фрагментів підземель. Ті таємничі ходи, які ще залишилися, потрібно терміново зберегти для досліджень. Багатокілометрові дренажні й зливові тунелі, погреби і бункери заввишки більше п’яти метрів, водяні колодязі й природні печери. Багато городян, проходячи старими вуличками, і не підозрюють, що під їхніми ногами на глибині декількох метрів розташовані такі самі вулички. Справа за малим — дати їм статус історичної цінності, вичистити від сміття, провести електрику, створити підземний музей з туристичними маршрутами. Ентузіасти є, залишилася підтримка місцевої влади.
Фото автора.
