Та сама весна
Прихід нового Кабінету Міністрів на тлі будь-яких подій мав би вирізнятися, як одна календарна зміна від іншої. Цього разу це збіглося в часі з приходом весни. Криза скресла в усіх значеннях. Кажуть, загинуло бозна скільки риби тільки тому, що перед тим, як скидати воду в Київське водосховище, забули зняти з приколу криголами. За це не спитали, бо, переконані, що справа була того варта, а хіба до того було інакше?
Більшу частину березня новий уряд ніби прагнув переконати нас у тому, що нинішня весна найвесняніша з усіх, які ми мали. Про це казали й чисельні кадрові перестановки по вертикалі, й відкликання багатьох старих розпоряджень та законопроектів — по горизонталі. Як наслідок, відновлено нову-стару управлінську вертикаль влади на коаліційних засадах, яка задекларувала провести економічні реформи. Якщо вийде, то уряд переплюне славу діда Мазая, який успішно закрив «мокру справу». Весна, однак, та сама, що й була за правління Юлії Тимошенко. Вкотре просили гроші в МВФ та Нацбанку на проїдання, чи то пак — на погашення дефіциту бюджету. Вкотре до його законодавчого прийняття відкладали реалізацію багатьох держпрограм — від наведення порядку в ЖКГ та на дорогах аж до підтримки військово-транспортного літака Ан-70. Вкотре й Нацбанк, і МВФ поставилися лояльно до труднощів моменту і, чого там, до законодавчої нестерильності низки рішень. А на додачу офіційна Москва дипломатично відшила офіційний Київ із його пропозиціями знизити рівень цін на природний газ. Хіба не та сама весна!?
Але хто б сумнівався, що криза скресла! Різке зростання світових цін на залізорудну сировину (більш як на 90 відсотків) стимулювало подорожчання металопродукції вітчизняного виробництва, що відкриває блискучі перспективи перед експортерами. Ціни на заготовки українського виробництва наприкінці місяця сягнули вже $600—620 за тонну (FOB), інакше кажучи, рівня 2008 року. З боку економіки прокинувся попит на гроші, про що свідчить різке зростання монетарної бази (4,1 відсотка за місяць).
Зниження дохідності українських євробондів до 6—7 відсотків і подешевшання страхових інструментів на міжнародних фінансових ринках засвідчило пробудження неабиякого інтересу з боку інвесторів до політичних перемін у нашій країні. Прямо кажучи, це реакція на досягнення політичної згоди між урядом і Президентом. Не забарилися і позитивні зміни на валютному та ринку внутрішніх запозичень. Навіть зниження дохідності ОВДП упродовж місяця більш як удвічі не відбило зацікавленості в цих паперах —сума ОВДП, яка обертається на вторинному ринку, перетнула психологічний рубіж у 100 мільярдів гривень! Це колосальний важіль для стабілізації державних фінансів, якщо, звісно, розумно цим скористатись.
Місяць додав упевненості в тому, що кризові явища в економіці стрімко вщухають. Це теоретично стримуватиме людей стосовно користування банківськими послугами, тому на практиці банки вже вдаються до зниження ставок за депозитами, формуючи попит на послуги, скажімо, пайових фондів, як альтернативних джерел збереження дохідності заощаджень. За ці заощадження боротимуться з не меншим реформістським завзяттям, ніж минулої або позаминулої весни. Бо крига скресла. І зайці для діда Мазая — не тільки дорогоцінне хутро, а й можливість знизити процентні ставки за кредитами для великого бізнесу. Але прогнозувати, як буде далі, до затвердження держбюджету в парламенті, ніхто не наважується. Адже так само, як припливли гроші, так вони можуть і відплисти, бо на думці інвесторів вочевидь прибутки від можливої ревальвації гривні, яку обіцяє відновлення докризових кондицій економіки.
Ті само очікування
Масштаби економічного підтоплення передбачити так само важко, як і попередникам уряду Миколи Азарова. Дефіцит держбюджету — карколомний. Водночас прогнози нової влади, які планують закласти в основу держбюджету-2010, передбачають зростання ВВП на рівні 3,7 відсотка (номінальний — 1083,1 млрд. грн.), споживчу інфляцію — 13,1 відсотка, промислову — 14,4. Його попередники прогнозували ті само 3,7 відсотка економічного зростання (номінальний ВВП — 1178,6 млрд. грн.), за споживчої інфляції — 9,7 і промислової — 13,6 відсотка. Попри істотно нижчу цінову динаміку вони передбачали, що доходи прибуткових підприємств виявляться вищі, ніж прогнозує уряд Миколи Азарова (174,2 млрд. грн.), а фонд оплати праці найнятих працівників та грошове забезпечення військовослужбовців — дещо менший (прогноз нинішнього уряду — 338,9 млрд. грн.). Просто кажучи, якщо Юлія Тимошенко відмовлялася перед виборами декларувати зростання інфляції, яка сприяє виконанню держбюджету, то сьогодні в цьому потреби вже немає.
Згідно з річними очікуваннями, середній розмір номінальної зарплати зросте з 2197 гривень (станом на вересень 2009 року) до 2245 гривень, реальна середня зарплата — на 5 відсотків. Ані уряд, ані населення не готові до початку реформ, як-то кажуть, матеріально, про що свідчить зростання заборгованності з виплат заробітних плат. Якщо уряд розпочне реформи на позичені в МВФ гроші, то де брати людям кошти на адаптацію до цих реформ? Підвищувати соціальні стандарти запозиченнями — те саме проїдання, за яке шпетили уряд Юлії Тимошенко. І яке стоятиме на заваді головної мети — виведенню економіки на траєкторію сталого зростання. Добре, що в урядових прогнозах з’явився орієнтир продуктивності праці (має зрости на 2,9 відсотка), По-перше, цей показник дає змогу нівелювати тиск зростаючих середніх заробітних плат на споживчі ціни, по-друге, створює відповідну базу для порівнянь з іншими країнами.
Нинішній уряд гризуть сумніви щодо покращення стану зовнішньої торгівлі — він погіршує сальдо торговельного балансу на 3,7 мільярда доларів США під тиском ревальваційних очікувань, на які «хворіють» і нерезиденти. Не захворіти було важко: якби Нацбанк не викуповував надлишки «зелені» з міжбанківського ринку в березні, то ми мали б уже зараз курс 7,5—7,6 грн./$. Чи йдеться про повернення до політики фіксованого обмінного курсу, яка привела країну до непоправних втрат через безпрецедентну девальвацію курсу гривні, стане відомо після висновків МВФ. Ще одна прикрість — уряд уникає жодних зобов’язань зі створення робочих місць, залишаючи без змін рівень безробіття на нинішній рік (8,1 відсотка). Мимоволі спадає на думку, що чогось в урядових очікуваннях бракує. Потужна діяльність цього місяця віце-прем’єра Бориса Колесникова підказує — Євро-2012. Адже якщо уряд, справді, налаштований пришвидшити підготовку в рамках цього проекту, то можна розраховувати й на нові робочі місця. Меморандум про співпрацю з ТОВ «Львівський автобусний завод», який підписав віце-прем’єр із питань підготовки до Євро-2012 цього місяця, передбачає виготовлення 1,5 тисячі автобусів і 500 тролейбусів. А з ним, до слова, можуть бути пов’язані й приємні очікування державної лізингової компанії, чий статутний фонд пропонують збільшити за рахунок кредиту «Укрексімбанку».
Ті само відкладені реформи
Якщо березневі прогнози формуватимуть проект держбюджету-2010, цей документ може стати яблуком розбрату навіть усередині парламентської коаліції. Попри блискавичне політичне переформатування країни й створення Комітету з економічних реформ під орудою Віктора Януковича, поки що вони не набули першорядного значення. Головне — одержати п’ять мільярдів доларів США четвертого траншу кредиту stand by від МВФ для збалансування доходів і видатків держбюджету-2010. При цьому попередники уряду просили 3,8 мільярда доларів США по суті на ті само цілі. Та само весна, ті само проблеми, ті само відкладені реформи.
Коли стрімко (до межі в 8,50 гривні за літр) подорожчав бензин А-95, нова команда з Мінпаливенерго, як у добрі часи, зібрала нафтотрейдерів, щоби домовитися про зниження цін. І, як було вже не раз, навзамін від міністра палива та енергетики Юрія Бойка бізнесмени вимагали законодавчого розв’язання наболілих проблем (здебільшого вони стосувалися противаг до агресивної торговельної політики групи «Приват»). Домовилися, що середні ціни в брендових мережах опустять на два гривеники, якщо держбюджет-2010 забезпечить більш тісний зв’язок європейських цін із цінами на нафту власного виробництва, яка продається на аукціонах, якщо буде вдосконалено механізм визначення стартової ціни продажу, що унеможливить штучне її заниження, якщо парламент схвалить низку законопроектів, спрямованих на демонополізацію ринку. Міністру Бойку залишається тільки взяти дещо з відкладеного ще в минулому. Законопроекти, які стосуються зміни акцизних ставок на компоненти бензинів, реактивне паливо, мазут, уже давненько підготовлено до розгляду в парламенті.
Зазвичай відкладені реформи не муляють доти, доки найпохмуріші очікування не справджуються. У березні ми згадали про занехаяні колектори тільки тоді, коли небезпека великої води в деяких регіонах стала очевидна. Хіба раніше було інакше? Може, владі варто бути послідовнішою? Адже для бізнесу не важливо, хто ініціатор, скажімо, лібералізації підприємництва, він зацікавлений у тому, щоб лібералізація відбувалась.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
