Стандарт з’їла корозія

Моє припущення час від часу підтверджує вигляд рудуватої рідини, яка біжить з крана після нетривалого відключення або під час перепадів тиску в трубах. Аргументів не на користь міських водних мереж додає й голова обласної організації «За забезпечення громадян України якісною питною водою», почесний член Всеукраїнської асоціації виробників водоочисної техніки і питної води Вадим Жижин.

— Система водопостачання, в якій забезпечується корозійність не вище третього ступеня, вважається готовою до експлуатації і такою, що забезпечує споживачеві питну воду. Вода централізованого постачання у Дніпропетровську належить до 4-го і 5-го ступенів корозійності, тобто не може бути питною, — запевняє він. — Металеві труби, якими вона подається споживачеві, не мають внутрішнього захисного покриття, а тому руйнуються корозією, обростають, унаслідок чого втрачають пропускну спроможність і потребують дедалі більших витрат на їхнє утримання і ремонт. Через обростання внутрішньої поверхні труб вартість енерговитрат на подачу води збільшується щонайменше вдвічі.

Майже тисяча (із 1,5 тисячі) населених пунктів області вживає воду, яка не відповідає жодним стандартам. Близько 700 із них використовують підземні води з шахтних колодязів і свердловин, якість яких постійно погіршується внаслідок виробничої діяльності підприємств Криворіжжя, Нікопольсько-Марганецького родовища, шахт Західного Донбасу. Майже 290 населених пунктів користуються привізною водою.

Господарство, яке має забезпечувати подачу і якість води, — у напівзруйнованому стані. Половина водопровідних очисних споруд і мереж області відпрацювали термін амортизації, 47 відсотків мереж — аварійні.

Які метали «водяться» у річці?

Годі казати й про оздоровлення основного джерела водопостачання — Дніпра. За минулий рік його гідрохімічний стан, інформує начальник відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в області Тетяна Калимбет, як і стан ще шести річок і п’яти водосховищ, що досліджуються за 32 показниками два—чотири рази на рік, істотно не змінився. Отже, «таблиця Менделєєва», яку скидають у річки численні промислові підприємства (а їхня концентрація в регіоні вдвічі перевищує середній показник в Україні), вся на місці. А там, де зміни все-таки ж відбулися, то, як правило, у бік збільшення вмісту забруднюючих речовин.

У Дніпрі в 1,5—6,9 разу перевищено нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського водокористування фосфатів, заліза, нафтопродуктів, хрому, цинку, марганцю, нікелю, міді, кадмію, завислих речовин. А важких металів — марганцю і міді — порівняно з минулорічним показником навіть побільшало.

Крім підприємств-забруднювачів, серед яких дніпродзержинські і дніпропетровські, на якість води Дніпра впливають також його притоки — Самара і Мокра Сура. З ними надходять високомінералізовані шахтні води Західного Донбасу та стічні води дніпропетровських і павлоградських підприємств. Понад 60 відсотків забруднених стоків дають комунальні підприємства.

Що загрожує забруднювачам?

Торік органами прокуратури області було порушено десять кримінальних справ у сфері охорони водних ресурсів, відправлено понад сто подань та приписів, до відповідальності притягнуто більше сотні відповідальних працівників, відшкодовано 3,2 мільйона гривень. А цього року, як повідомив начальник відділу нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства прокуратури області Олександр Біленко, вже за два місяці є сім кримінальних справ, тридцять подань та приписів, 17 позовів, до відповідальності притягнуто тридцять посадових осіб, відшкодовано 1,7 мільйона гривень.

Що ж загрожує порушникам? Службовим особам комунального виробничого підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід», яке впродовж року скидало у Дніпро зворотні води, перевищуючи гранично допустимі обсяги, і в такий спосіб забруднювало річку, — два роки виправних робіт, або шість місяців арешту, або до трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Винним у тому, що знезаражені стоки Інгулецької станції аерації (КП «Кривбасводоканал») отруювали ґрунти і ґрунтові води, загрожує, крім уже названих вище санкцій, ще й штраф до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А керівники Першотравенської сільради, яких прокурор Магдалинівського району притягує до відповідальності за те, що через їхнє недбальство односельці понад рік вживали воду, концентрація нітратів у якій більш як у чотири рази перевищувала допустимий показник, можуть отримати до п’яти років ув’язнення з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з можливим штрафом до 250 неоподатковуваних мінімумів.

Отже, не можна сказати, що законодавство лояльне до порушників. Чому ж вони не бояться караючого меча закону? Хтось просто не знає, на скільки «тягне» відповідна стаття Кримінального кодексу, хтось сподівається, що ця кара його обмине (попередника ж обминула!), а в більшості випадків все впирається в кошти, яких катастрофічно не вистачає, щоб виправити ситуацію.

Покарання спрагою

Нещодавно без води залишили тристатисячний Дніпродзержинськ. Місто покарали за борги. Дніпродзержинці завинили 38 мільйонів «Аульському водоводу», а він, у свою чергу, — 79 мільйонів компанії «Дніпрообленерго», яка й обмежила подачу електроенергії своєму найбільшому боржникові.

Про відключення не попередили, тому запасів не зробили ні в житлових будинках, ні в школах, ні в дитячих садках, ні в лікарнях. У супермаркетах вмить спорожніли полиці із пляшками з питною водою. Легких хворих з лікарень відпустили додому, важких переправляли до Дніпропетровська. Сподівання на швидке врегулювання ситуації не справдилися, і дніпродзержинцям — тим, хто заборгував, і тим, хто платив справно, довелося сісти на «сухе голодування». Особливо потерпали сім’ї з дітьми.

Ситуацію врегульовували за знайомим сценарієм: обговорили на нараді в облдержадміністрації, розробили графік погашення боргів. Прокуратура області, залучивши фахівців контрольно-ревізійної, державної податкової служб та інших контролюючих органів, взялася перевіряти, як населення сплачує за водопостачання і як використовується кожна сплачена копійка.

Жителі області вже не вперше стають заручниками комунальних «розбірок» і потерпають від гніву енергетиків. Але прощають своїм кривдникам приниження і зневажене право на життєво необхідну річ — воду щоразу, тільки-но з крана засюрчить тоненька руда цівка.

Фото автора, Дмитра КРАВЧЕНКА та Світлани Луньової.