Одеса зачаїлася в нестерпному чеканні. Поки що переформатування політичних сил в області після завершення президентських виборів і призначення голови обласної державної адміністрації не спостерігається. Як не очікується й формування опозиції: ні об’єднаної, ні індивідуальної.

Переможців не судять

Перші ознаки змін з’явилися після оголошення офіційних результатів другого туру з виборів Президента України. За Віктора Януковича в області проголосувало 74,14%, а в 144-му виборчому окрузі (це південні райони області) був зафіксований результат 86,6 % на підтримку майбутнього президента. Усі розуміли, що голові обласної державної адміністрації Миколі Сердюку (він родом із Хоружівки) на посаді не втриматися, і ніхто не сумнівався, що за такої вражаючої перемоги регіоналів новим керівником області буде призначена їхня людина. Серед кандидатів називалися голова обласної ради, молодий і амбіційний у недавньому минулому банкір Микола Скорик, народні депутати України — мультимільйонер одесит Леонід Климов і керівник передвиборного штабу Партії регіонів в Одеській області, житель Ужгорода Едуард Матвійчук. Називалося й прізвище народного депутата від Блоку Литвина Сергія Гриневецького, колишнього багаторічного керівника регіону й голови обласної ради. Говорили, що кандидатура останнього є найбільш реальною, бо вона могла бути прохідною відповідно до квоти Блоку Литвина при розподілі посад у вертикалі виконавчої влади.

Експерти були осоромлені й украй здивовані, коли головою обласної державної адміністрації призначили Едуарда Матвійчука. Про нього до моменту призначення практично було нічого невідомо, за винятком біографічних даних. Вони, до речі, вже стали предметом розмов: «Чи може журналіст керувати областю?» Новий глава області свого часу протягом двох років був шеф-редактором газети «Євро-центр».

І союзники, і противники

У регіоні склалася унікальна ситуація — жодна політична сила не прагне домінувати над іншою. Всі політичні партії в області одночасно є і союзниками, і противниками. Отакий парадокс по-одеськи.

В обласній раді практично на всіх сесіях голова облдержадміністрації Микола Сердюк і голова обласної ради Микола Скорик демонстрували монолітну єдність практично з усіх обговорюваних питань. Про цілковите взаєморозуміння і прагнення діяти, як одна команда, обидва регіональних лідери не забували підкреслити при кожній зручній нагоді. А тим часом вони належали до політичних сил, які суперничають, — Микола Сердюк керує обласною організацією «Нашої України», а Микола Скорик є видатним функціонером Партії регіонів.

Аналогічна ситуація складається й у міській раді, де фракція Партії регіонів підтримує практично всі рішення, пропоновані міським головою Едуардом Гурвіцом. Такий союз політично протилежних сил, якщо казати об’єктивно, сприяв тому, що Одеська область успішно вирішувала завдання у сфері агропромислового, транспортного та морегосподарського комплексу, ЖКГ і постачання регіону продовольчими товарами.

Але, схоже, мирне співіснування політичних сил підходить до кінця, і вони потихеньку починають приміряти обладунки суперників. Пов’язано це, передусім, з виборами до місцевих рад та міських і сільських голів.

В очікуванні дострокових виборів

Народний депутат від Партії регіонів Олексій Костусєв, який свого часу зазнав поразки в боротьбі за крісло міського голови, вирішив втретє поборотися з Едуардом Гурвіцом за посаду керівника Одеси. За словами О. Костусєва, він підготував відповідний проект постанови Верховної Ради про проведення в Одесі дострокових місцевих виборів. Він запевняє жителів міста, що голосів у його прихильників у Верховній Раді вистачає для того, щоб прийняти таку постанову.

Серед кандидатів на посаду міського голови сьогодні кілька претендентів, які називають себе опозицією. Серед них — депутат міської ради від Партії регіонів Олексій Гончаренко, рідний син Олексія Костусєва. Про свої амбіції заявила партія «Родіна», лідер якої Ігор Марков виступає затятим опонентом Едуарда Гурвіца. На успіх сподіваються на виборах і прихильники Наталі Вітренко.

Лідер міської організації Партії регіонів Дмитро Волошенков, який є, до слова, членом виконкому Одеської міської ради, заявив, що «Одеса — базове місто, і рішення про кандидатуру на пост міського голови прийматиметься на рівні лідера партії Віктора Януковича».

Дата виборів до місцевих органів влади ще не визначена, а нетерплячі «опозиціонери» з-поміж членів Партії регіонів уже щосили розгорнули передвиборну кампанію. Олексій Гончаренко, приміром, виставив по місту мережу агітаційних наметів, у яких почався збір підписів на його підтримку на місцевих виборах. Така, скажемо так, відверта настирливість Олексія Гончаренка почала дратувати регіональне партійне керівництво. Дмитро Волошенков привселюдно заявив про те, що Гончаренко не вміє працювати в команді, і сказав, що «Олексій Олексійович уже почав свою виборчу кампанію. І якщо він і далі вестиме самостійну лінію, то не виключено, що найближчим часом буде розглянуте питання про його перебування в партії».

Хто одягне опозиційний капелюх

Нині організованої опозиції в Одесі як такої не існує. Є окремі особи, які називають себе опозицією.

Блок Юлії Тимошенко, після поразки їхнього лідера в боротьбі за пост президента в Одесі, перебуває зараз у стані цілковитої політичної апатії. Лідер обласної організації БЮТ, народний депутат України Олег Радковський нині більше приділяє часу своєму будівельному бізнесу, ніж політичній силі, яку він очолює в області. Бютівці немов одягли на себе колективний капелюх-невидимку — останнім часом їх не видно й не чутно в суспільно-політичному житті регіону. Про «Нашу Україну» як політичну партію сьогодні в Одеській області говорити важко — досі в регіоні немає голови партійної організації. «Нашоукраїнці» намагаються відмежуватися від приналежності до партії. Показовий у цьому випадку епізод з виступу під час прощання з посадою колишнього глави регіону Миколи Сердюка, коли він прямо заявив, що його «команда ніколи не була помаранчевою».

Перші бої з чинною владою опозиція геть чисто програла. Вона не стала цій владі альтернативою. А тим часом міські й обласні влади активно використовують час до призначення дати виборів для того, щоб завоювати довіру виборців. І роблять це, треба визнати, ефективно. Приміром, нині в Одесі 20 бригад цілодобово займаються ремонтом після зими вулиць і доріг.   На повний хід ідуть роботи із завершення будівництва двох нових дитячих садків у Суворовському районі та суперсучасної поліклініки в Приморському районі, закуплено два десятки нових тролейбусів, повністю ліквідована заборгованість у зарплаті працівникам бюджетних організацій і комунальних підприємств, немає затримок із виплатою пенсій.

Кажуть, почет робить короля. У регіоні готові повірити або спростувати це твердження після того, як новий керівник обласної державної адміністрації Едуард Матвійчук сформує команду для керування регіоном. Чи переможе квотно-партійний принцип при розподілі посад? Чи перевагу буде віддано професіоналам незалежно від їх політичного забарвлення? Чи стануть вони прихильниками сильної регіональної політики? Чекати залишилося зовсім недовго.

Одеська область.