Днями Верховна Рада так і не внесла змін до закону про маркування продуктів щодо ГМО. Пропозиція робити відповідні написи тільки на продуктах, що містять більш як 0,9 відсотка трансгенів, не пройшла.
Нові правила маркірування посіяли сумніви і в лавах фахівців, і серед споживачів. Останні поволі звикають до того, що навіть на пачці солі чи цукру, де трансгенів не може бути в принципі, виробники витискають магічну фразу: «Без ГМО». Але чи можна вірити усьому, що пишуть на етикетках?
Часто-густо стікери з відповідним написом на продукти клеять вже у магазині. Деякі продавці настільки захопилися, що навіть на упаковках, де є позначка самого виробника про наявність ГМО, ліплять наклейку протилежного змісту. Заступник начальника головного управління у справах захисту прав споживачів у Дніпропетровській області Ніна Перепелиця каже, що на власні очі бачила таку банку з тушкованою квасолею. Ліплять ярлики і на товари, у яких взагалі не може бути ГМО, наприклад, на мінеральну воду.
Хоча на законодавчому рівні остаточно ще не вирішили, як маркувати товари щодо ГМО, але таку інформацію треба вказувати уже сьогодні. Відтак виробникам дозволили наклеювати відповідні стікери і навіть... робити позначки олівцем, адже упаковка для товарів замовлялася раніше, коли про нову вимогу ще не йшлося. Хоча закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні і використанні генетично-модифікованих організмів» був прийнятий ще у 2007 році, тільки зараз у нього були внесені зміни стосовно маркірування.
Але одна справа — наліпити ярлик, інша — забезпечити його «паперовим» підтвердженням про те, що ця партія товару відповідає вимогам нормативних документів. «Спеціалісти нашого управління практично ніде не бачили таких підтверджень, хоча в області є дві лабораторії, де можна перевірити вміст ГМО у продукті», — каже Ніна Перепелиця.
Чи можна покарати тих, хто вказав недостовірну інформацію про наявність ГМО? На жаль, ні, оскільки законопроект про штрафні санкції ще не прийнято. У самого управління, яке покликане захищати права споживачів, на такі аналізи немає коштів. Отже, наразі врятувати себе від ГМО може тільки сам споживач. Для цього доведеться придбаний товар нести до спеціальної лабораторії Державного центру стандартизації, метрології і сертифікації або в обласну СЕС. І заплатити зі своєї кишені за аналіз до п’ятисот гривень.
«Але навіть якщо ви доведете, що магазин вас обдурив, це йому не загрожуватиме жодними санкціями: позов про відшкодування морального збитку суд не задовольнить, оскільки відсутня законодавча база», — попереджає Ніна Перепелиця.
Тож поки що найдоступнішим методом у боротьбі за своє здоров’я лишається визначати «на око», які помідори отримані шляхом схрещування томатів з камбалою, і чи варто купувати капусту й солодкий перець, які лежать на полицях тижнями і мають такий вигляд, ніби тільки-но з грядки.