Днями в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося засідання «круглого столу», на якому обговорювались законодавчі аспекти забезпечення виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи з подолання бідності».
Прикметно, що три роки тому, 21 лютого 2007 р., в Інституті законодавства обговорювалася ця болюча проблема українського сьогодення — бідність працюючого населення. Конкретні пропозиції учасників обговорення були позитивно сприйняті й узяті за основу під час розробки законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань заробітної плати щодо підвищення життєвого рівня працюючого населення» (№ 3058 від 01.02.2007 р.).
Зі вступним словом на засіданні «круглого столу» виступив директор Інституту, член-кореспондент НАН України Копиленко Олександр Любимович (на знімку). Він, зокрема, відзначив злободенність нормативного акта глави держави, підкресливши, що Указ Президента України передбачає комплекс системних і невідкладних заходів, практична реалізація яких зумовить появу реальних умов для розв’язання цієї гострої загальносуспільної проблеми.
З основною доповіддю — «Соціально-економічні передумови та стратегія подолання бідності в Україні» виступила директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, академік Лібанова Елла Марленівна. Доповідач окреслила стратегічні пріоритети протидії бідності, виходячи з того, що безпрецедентно низька ціна найманої праці в Україні є штучною і що «для нинішньої ситуації політика непомірної експлуатації є абсолютно безперспективною, якщо не сказати загрозливою». Академік Елла Лібанова сформулювала заходи з надання невідкладної допомоги найбільш вразливим верствам населення в нинішніх умовах, зокрема запровадження системи надання дієвої адресної соціальної допомоги.
З доповіддю «Економіко-правові засади подолання бідності працюючого населення як базовий актуалітет політики розвитку української держави» виступив народний депутат України (ІІ—ІV скликань), головний науковий співробітник Інституту законодавства, доктор економічних наук, професор Черняк Володимир Кирилович. Він констатував, що передусім потрібно законодавчо забезпечити виконання заробітною платою соціально-економічних функцій, яких вона досі не набула. В Україні ціни — ринкові, а заробітна плата — «радянська». Повернути заробітній платі роль основного чинника добробуту, визначального фактора соціального оздоровлення суспільства — ключова проблема сьогодення. На сьогодні ж відсутній зв’язок між кількістю та якістю праці і її оплатою. На часі перейти до соціальної моделі, за якою політика доходів повинна спиратися на такі соціальні стандарти, як реальний прожитковий мінімум, загальноєвропейські розміри погодинної оплати.
Д. е. н., проф. Єрохін Сергій Аркадійович зазначив, що Україна досі не ратифікувала Міжнародну конвенцію щодо встановлення погодинної мінімальної заробітної плати. Було зазначено, що обмежувально-стримувальна політика щодо руху в напрямку дотримання міжнародних стандартів оплати праці тугим зашморгом душить виробництво, оскільки, за наявності дешевих робочих рук, власники підприємств не зацікавлені у запровадженні інноваційних (дорогих) технологій, а зайняті у виробництві — у підвищенні продуктивності праці. Разом з цим украй низька оплата праці відчутно гальмує платоспроможність населення України і процеси формування дієздатного внутрішнього ринку.
Конструктивні пропозиції у своїй доповіді «Організаційно-управлінські механізми забезпечення європейських стандартів в Україні при визначенні ціни (заробітної плати) кваліфікованої праці» запропонував д. е. н., проф. Мандибура Віктор Омелянович. Доповідач також окреслив основні напрями посилення державного впливу щодо дотримання європейських стандартів у політиці оплати праці.
Учасники «круглого столу» (д. ю. н., член-кор. Академії правових наук України Ніна Романівна Нижник, д. е. н., проф. Олександр Анатолійович Кириченко, д. е. н., проф. Трохим Тихонович Ковальчук, д. е. н., проф. Василь Якович Шевчук, к. ю. н. Ольга Григорівна Макаренко, к. ю. н. Альона Олексіївна Приступко, к. е. н. Сергій Григорович Шидловський та ін.) відзначили гостроту проблематики, зазначеної в Указі Президента України.
У виступі д. е. н., проф. Трохима Тихоновича Ковальчука висловлена пропозиція враховувати «коефіцієнт Енгеля», відповідно до якого питома вага витрат на продукти харчування у загальному обсязі споживчих витрат не повинна перевищувати 30%. Цей міжнародний стандарт має бути законодавчо заявлений і в Україні. Учасники засідання також зазначили, що в Україні до цього часу діє Кодекс законів про працю, прийнятий 10. ХІІ.1971 р. До нього уже внесено велику кількість змін та доповнень (близько 100). Однак за своєю суттю він залишається нормативним актом вищої юридичної сили, адекватним планово-директивній системі. Через це відсутні стимули для серйозних інвесторів до впровадження науково-технічних інновацій.
Доповідачі та виступаючі аргументовано підтвердили необхідність рішуче і невідкладно законодавчо-правовим чином створювати умови, за яких бідність працюючого населення як соціальне явище стане відчутно звужуватися. Учасники «круглого столу» дійшли висновку, що украй низька оплата праці гальмує платоспроможність населення України і стримує процеси формування самодостатнього внутрішнього ринку. Тому, насамперед, потрібно на законодавчому рівні гарантувати реалізацію заробітною платою соціально-економічних функцій. Для того щоб справді зрушити цю проблему «з мертвої точки», необхідно також законодавчо встановити поріг, щоб частка заробітної плати у собівартості виробленої продукції була не менше 25 %. Ця позиція заявлена в контексті Указу Президента і безумовно заслуговує законодавчої підтримки.
Учасниками «круглого столу» були прийняті науково обґрунтовані рекомендації, які будуть надіслані до відповідних комітетів Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Зокрема, йдеться про таке:
1. Прийняти Трудовий кодекс України (реєстр. № 1108, друге читання), скасувавши таким чином застарілий Кодекс законів про працю, прийнятий ще 10 грудня 1971 р.
2. Розробити проект Концепції реформування оплати праці, в якому, зокрема, передбачити вдосконалення законодавства з метою розвитку малого та середнього бізнесу як важливого чинника вирішення економічних і соціальних завдань.
3. З метою дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян та зниження рівня безробіття розробити та прийняти проект Державної програми зайнятості населення України на 2010—2015 рр.
4. Розробити та прийняти закони про ратифікацію конвенцій Міжнародної організації праці: Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця (частини ІІІ) № 173; Про запобігання великим промисловим аваріям (№ 174); Про безпеку та гігієну праці на шахтах (№ 176); Про організацію служби зайнятості (№ 88); Про приватні агентства зайнятості (№ 181), які дотепер урядом не розроблені та не подані на розгляд парламенту.
5. З метою забезпечення підвищення дієвості парламентського контролю прийняти до виконання рекомендації парламентських слухань «Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян» від 15 січня 2009 р.; «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 18 грудня 2008 р.; «Шляхи реформування охорони здоров’я та медичного страхування в Україні» від 21 жовтня 2009 р., схвалених постановами Верховної Ради України.
6. Удосконалити законодавство щодо надання адресної соціальної допомоги соціально вразливим групам населення, орієнтуючись на першочергову підтримку найбіднішого населення, яке не має об’єктивної можливості отримання трудових доходів, при одночасному перегляді та відмові від різних пільг та допомоги особам, які не відносяться до категорії бідного населення, проте мають значний відсоток таких пільг, зокрема, щодо оплати житлово-комунальних послуг, проїзду у транспорті, надання медичних послуг, оздоровлення тощо.
7. Невідкладно прийняти нормативний акт вищої юридичної сили (закон) «Про розміри погодинної оплати праці в Україні», який законодавчо гарантуватиме зникнення такого ганебного і неприпустимого за цивілізаційними критеріями явища, як бідність працюючої сім’ї.
