З чужого свого не зробиш

Отож 5 лютого цього року о 9-й годині 30 хвилин конкурсна комісія почала проведення конкурсу. До участі в акції з продажу 39,647 відсотка акцій ВАТ було допущено двох покупців, які подали у Фонд державного майна України відповідні документи і сплатили на рахунок ФДМУ по 2,56 млн. грн. гарантійного внеску. Коли ліцитатор оголосив найвищу ціну за пакет акцій, запропоновану одним із учасників конкурсу — майже 26 млн. грн., о 9-й годині 50 хвилин конкурс було призупинено на основі виконання ухвали Господарського суду ... Київської області від 3 лютого цього року про заборону проведення конкурсу. У засіданні конкурсної комісії оголошено перерву до усунення обставин, які перешкоджають подальшому проведенню конкурсу. Що за цим стоїть? Битва яких «гігантів» простежується? Які суди перетягають рядно на себе? Хто з високих державних чиновників порушує закони України і вперто нехтує виконанням приписів судів та постанов Державної виконавчої служби? Чому колектив ВАТ «Київський ЦУМ» вважає подібну метушню рейдерською атакою?

Виявилось, що в епіцентрі завірюхи довкола ЦУМу знаходиться одне іноземне підприємство, яке ще 20 січня 2010 року подало до Господарського суду Києва позов до ФДМУ про визнання недійсними згаданого інформаційного повідомлення, протоколу засідання конкурсної комісії та наказів. Уже наступного дня суд виніс ухвалу про встановлення заходів із забезпечення позову. ФДМУ оскаржив її і подав клопотання про її скасування. Розібравшись у суті справи, Господарський суд м. Києва 1 лютого скасував свою ухвалу від 21.01.2010. Зазначу, що іноземне підприємство заяву про участь у конкурсі не подавало, внеску не платило і тому не визнано Фондом держмайна учасником конкурсу і участі у конкурсі не брало. Але на цьому суддівська еквілібристика не закінчилася...

У справу втрутився Окружний апеляційний суд м. Києва, якому не підсудні корпоративні спори за участю Фонду держмайна. Але ж позовну заяву щодо скасування конкурсу знову-таки подало те саме іноземне підприємство, діючи за принципом — не пройшло в одному місці, стукатимемо в інші двері.

За два дні до проведення конкурсу вже цей суд виніс ухвалу про заборону проведення конкурсу з продажу пакета 39,647 відсотка акцій ВАТ «Київський ЦУМ». А за день до конкурсу, на підставі ухвали вже Господарського суду Києва, ФДМУ було заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на зупинення конкурсу. До речі, напевно, отямившись та ще раз проаналізувавши ситуацію, Господарський суд Київської області не тільки скасував свою попередню ухвалу щодо заборони конкурсу, а прийняв рішення, яке відповідає букві закону. Далі 16 лютого ФДМУ видав наказ №211 про поновлення конкурсу з продажу пакета акцій.

Але конкурс фактично не поновили. В цьому наказі були пункти про опублікування в газеті «Відомості приватизації» інформаційного повідомлення про поновлення зазначеного конкурсу. А хіба положення про проведення конкурсу з продажу акцій передбачає і вимагає публікації в газеті інформації про поновлення роботи конкурсної комісії після перерви? Спеціалісти стверджують, що це придумано для того, щоб не проводити конкурс, бо й випуск газети з таким повідомленням ФДМУ «несподівано» затримався на два тижні. Тобто ніякого поновлення конкурсу не відбулось, конкурсна комісія більше не засідала.

Департамент Державної виконавчої служби Мін’юсту України 18 лютого прийняв і надав ФДМУ постанову, згідно з якою Фонд держмайна повинен був негайно поновити конкурс у примусовому порядку. У відповідь на цю постанову керівництво Фонду надало інформацію виконавчій службі, що буцімто конкурс поновлено. Але обіцяти — не значить одружитись! Поновлення конкурсу не відбулось... Як мертвому припарки були два штрафи виконавчої служби, накладені на керівника ФДМУ. А Мурий їсть собі та їсть. Незважаючи на те, що після накладання штрафів і продовження невиконання постанови державного виконавця, проти винних у цьому за законом порушується кримінальна справа.

Цікава деталь. Щоб вирішувати справу саме в Господарському суді Київської області, який, схоже, твердо стояв на «певних» позиціях, була придумана схема щодо обґрунтування підсудності й розгляду справи саме в цьому суді. Одна київська фірма, так званий потенційний інвестор, яка була проти проведення конкурсу, передоручала іншому ТОВ, нібито зареєстрованому в Ірпені, що під Києвом, подати у ФДМУ документи на участь у зазначеному конкурсі. Але Ірпінське ТОВ це завдання не виконало, документи на конкурс не подало. Тому потенційний інвестор звернувся до Господарського суду Київської області з позовом накласти штраф за це на Ірпінську фірму, а заодно скасувати призначений конкурс з продажу акцій ВАТ «Київський ЦУМ». Навіть для студента першого курсу юрфаку було б очевидно, що Ірпінське ТОВ «притягнуто за вуха», бо це ТОВ, яке відіграло ключову роль у тому, що конкурс було зірвано, зареєстроване не в Ірпені, а в Києві, у Печерському районі, на Арсенальній площі, у підземному переході. Хіба це не шахрайство? Не фальсифікація? Для підтвердження сказаного достатньо звернутися до системи пошуку в ЄДР державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр».

На тлі, як мені здається, чергової кампанії боротьби з корупцією у масштабах держави вищезгадані події не вражають своєю титанічністю, бо в державі є більш потужне і рейдерство, і більш кричущі приклади викривленого суддівського пресингу, відверто показового ігнорування постанов Державної виконавчої служби. Боюся, що борці з корупцією намагатимуться шукати більш вагомі справи, які миттю принесуть їм славу. Для чого розмінюватися на дріб’язок? Свіже ще в пам’яті те, скільки «бандитів сіло в тюрми». Добра справа розпочалася з лозунгів і закінчилася лозунгами...

Залишається лише одне запитання, яке, мабуть, адресується Президенту і Генеральному прокурору України: коли високих керівників державних установ, які грубо порушують закони України, рішення судів і Державного виконавця будуть негайно звільняти з державної служби і притягувати до кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством? А «Голос України» продовжить слідкувати за подіями навколо порушеної теми.