Новостворена коаліція вже встигла ухвалити свої перші рішення. Щоправда, не лише парламентаріїв, а й тих, хто спостерігає за їхньою роботою, під час кожного голосування проймає легкий мандраж — чи спрацюють домовленості, чи всі підписанти натиснуть кнопки, чи не передумає хтось грати за правилами? Природно, що такі думки тривожать прихильників більшості. 

Однак навіть опоненти в душі, ймовірно, бажають, аби вона виявилася дієздатною. Бо в інакшому разі — розпуск парламенту. Тож не дивно, що поки коаліція голосує за доленосні державні питання, вся країна завмерла в очікуванні — який вирок винесе Конституційний Суд з приводу змін у Регламент, що власне й відкрили коридор для формування такої хиткої і непевної більшості.

На розгляд органу конституційної юрисдикції надійшло два подання. Під одним підписалося 56 народних депутатів. У цьому документі увага звертається на конституційність положень статті 61 Регламенту Верховної Ради. Нагадаємо, у ній ідеться про порядок утворення депутатських фракцій у парламенті. За даними «Голосу України», поки що це питання знаходиться на розгляді колегії суддів. А от з приводу іншого подання, яке стосується офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Основного Закону та частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради, відкрито конституційне провадження. Минулого тижня письмове слухання цього питання стояло на порядку денному пленарних засідань КС. Для того, щоб картина стала зрозумілою, роз’яснимо: у Конституції йдеться про те, що в парламенті за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних обранців від конституційного складу Верховної Ради, а в Регламенті вказується, що депутат, якого виключили із складу фракції, є позафракційним. Вирішення цього питання визначено як невідкладне, тож на його розгляд в Конституційного Суду не більше місяця.

Власне, хоча б як складалися обставини, будь-яке рішення КС може мати лише два наслідки (визнання коаліції легітимною або поза законом) і три шляхи подальшого розвитку подій.

Варіант №1. Оптимістичний

Оптимістичний для коаліції. КС визнає всі ухвалені зміни в Регламент конституційними і освятить законне функціонування більшості. Нині чимало політиків та політологів висловлюються за це. У своїх аргументах вони спираються на те, що в Основному Законі чітко прописано: коаліція створюється із депутатських фракцій, але нічого не сказано про те, що в неї не можуть входити окремі депутати.

За таких обставин події розвиватимуться своїм плином. Новостворений уряд, як і декларує, зможе сміливо втілювати свої реформи, спрямовані на забезпечення стабільності. Їх справно підтримуватиме парламент. За умови, звісно, що в Верховній Раді сформується остаточний чіткий розподіл на більшість та меншість, і окремі народні депутати не перебігатимуть з одного берега на інший залежно від того, куди вітер дує.

Варіант №2. Умовний

Згідно з цим шляхом Конституційний Суд назве всі нововведення, які дали можливість сформувати коаліцію із окремих народних обранців, незаконними. Однак це не надасть змінам зворотної сили. Тобто нелегітимна коаліція фактично отримає для свого існування зелене світло. Але лише один раз.

Звісно, це виглядатиме не зовсім справедливим і може спричинити хвилю громадських обурень і протестів. Якщо діючій владі вдасться із цим впоратися, то цілком імовірно, що й нинішній парламент, і створений ним уряд вдасться зберегти. Наш народ схильний забувати навіть про найсильніші невдоволення, а якщо до того часу ще й стануться хоча б якісь позитивні зрушення в економіці, можна припустити, що Кабмін цілком спокійно зможе працювати далі.

Варіант №3. Малоймовірний

Коаліцію позбавлять шансів на існування. Цілком очевидно, що за нинішнього розкладу сил в парламенті, в іншому форматі більшість створити навряд чи вдасться. Тож хочеш-не хочеш, доведеться готуватися до позачергових виборів у Верховну Раду. Але до нових перегонів не готові ані партії-велетні, яким довелося чимало витратитися під час президентської кампанії, ані дрібніші політичні сили. Про державне фінансування виборів за неухваленого цьогорічного бюджету взагалі годі й казати. Та і ніде правди діти — з нинішнім виборчим законодавством сподіватися на принциповий перерозподіл сил в  українському парламенті не доводиться. Перспектива такого розвитку подій малоймовірна, однак списувати її з рахунку не варто. Так само, як не варто недооцінювати те, що доки країна підготується до чергового народного волевиявлення, у представників більшості зосередиться в руках вся влада.

Та хоча б який шлях напророчив своїм рішенням нам Конституційний Суд, мабуть, найближчим часом ми приречені жити із непереконливою більшістю. Сумнівною навіть не з точки зору її законності, а з боку народної довіри. Адже не одне важливе голосування має пройти бездоганно, а думки коаліціантів із різноголосся повинні злитися в гарно виспіваний хор, перш ніж пересічний українець знову повірить у дієздатність парламентської більшості. Не кажучи вже про світову спільноту.