«Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю», — написав колись Остап Вишня про Великого Кобзаря. В умовах реваншизму, коли, на жаль, знову чиниться тиск на українство, посилюється паплюження національних святинь і духовних витоків, частку цієї «рятівної» місії взяв на себе Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
У його видавничо-поліграфічному центрі налагоджено випуск серії «Життя старим книгам»: це — видання української класики, що становлять основу літературної скарбниці українського народу. Справа, поза сумнівом, корисна і благородна: адже нині видавці здебільшого орієнтуються на прибутки і невибагливі смаки любителів дешевого чтива. Серед завалів різнобарвного мотлоху так званих іронічних детективів, сентиментального «мила» і примітивних трилерів твори українських письменників — наче бідні родичі на весіллі в багатого дядька.
Нещодавно в університетському видавництві, в рамках відзначення 175-річчя КНУ, світ побачив «Кобзар» — оригінальне подарункове видання з чудовою передмовою директора Інституту філології Григорія Семенюка. «Це вже другий наш «Кобзар», — розповіла провідний спеціаліст ВПЦ Наталя Мельничук. — Його наклад тисяча примірників, за рік неодмінно підготуємо ще одне видання цієї «Української Біблії». Ідея незвичного дизайну книжки, який уже з першого погляду привертає увагу читачів, належить Миколі Філімончуку, цікаве художнє оформлення — також заслуга співробітників центру Людмили Шевченко, Ганни Пластуненко, Антона Моніна.
«А взагалі появою і цілої серії, і «Кобзаря» зокрема, ми завдячуємо ректорові університету Леоніду Губерському, — додає пані Наталя. — Це з його ініціативи наш центр продукує не тільки навчальну літературу, а й повертає до життя книжки, які вчать найважливішому: «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля...».
Наука ця нині, як ніколи, повчальна...