За плечима — ранець, у руках — комп’ютер

Такий може мати вигляд восени донецький першокласник, якщо батьки чи спонсори придбають йому спеціальний дитячий нетбук.

Учителі початкових класів регіону навчатимуться у комп’ютерному тренінговому центрі, відкритому в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Його оснащено 25 нетбуками — портативними комп’ютерами, переданими компанією ІNTEL у рамках реалізації проекту «Один комп’ютер — один учень». Торік ПК безоплатно отримали дві донецькі школи. Педагоги й учні не приховують своєї радості.

«У попередні роки комп’ютеризацією були охоплені здебільшого учні середніх та старших класів, а початкова школа залишалася неораною цілиною, — пояснив директор ЗОШ № 61 Андрій Удовенко. — Цей проект дав змогу починати формування інформаційної культури вже з першого класу, використовуючи Інтернет — головний ресурс, який дасть можливість підвищити якість навчання. Важливо, щоб у початковій школі діти відчули інтерес до комп’ютера не як до іграшки, а як до інструмента навчання».

У закладі створено локальну мережу, а оскільки добра половина учнів мешкають у мікрорайоні поблизу і користуються тим самим провайдером, то школярі мають доступ і до сервера школи.

На думку Вікторії Борисенко, вчителя початкових класів донецької гімназії № 70, де також використовують нетбуки, із комп’ютерною технікою діти швидше набувають навичок самостійного пошуку та командної роботи. «Я ставлю проблемне питання, і мої учні шляхом спілкування один з одним та пошуку в Інтернеті знаходять відповідь, — поділилася досвідом учителька. — На моєму столі також стоїть комп’ютер, і я можу стежити, чим саме займаються школярі. Звичайно, Інтернет не може замінити живе спілкування чи книжку, але тут усе залежить від учителя».

Нетбук, спеціально випущений для молодших класів, важить близько кілограма і має захисне покриття, якому не страшні сік чи вода, удари та падіння, пісок і бруд. Безумовно, комп’ютерній грамоті доцільно навчати разом із грамотою звичайною. Але варто пам’ятати, що за санітарними нормами учням початкових класів можна проводити за комп’ютером лише 10—15 хвилин протягом уроку. Батьки вдома також повинні стежити, аби дитина не сиділа перед монітором довше визначеного часу.

Учень може виконувати завдання в класі, а також брати техніку додому чи працювати будь-де, переконує начальник відділу менеджменту освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки Тамара Пушкарьова. У міністерстві сподіваються, що програма «Один комп’ютер — один учень» зацікавить батьків майбутніх школярів і ті знайдуть спонсорів чи придбають самі ПК.

Кілька років тому досягненням вважалася наявність у школі комп’ютерного класу. Потім — класу, підключеного до Інтернету. Сучасний рівень інформаційних технологій вимагає, щоб кожен учень мав персональний комп’ютер. Перешкодою може стати його вартість — майже тисяча доларів.

Високу ціну «школярського» комп’ютера проректор із наукової роботи Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Тетяна Волобуєва пояснила необхідністю розробки спеціального програмного забезпечення та подальшого його вдосконалення.

Та хіба розробники цих програм не отримають від Міносвіти грошей за роботу? Чи, може, в міністерстві не підозрюють, що в світі існує безкоштовне програмне забезпечення? Не зобов’язують же батьків платити за ранець й підручники, які лежатимуть у ньому.

А от кому обов’язково потрібно доплачувати, так це вчителям інформатики. Зараз же надбавки, колись встановлені міністерським наказом, їм платять на розсуд директорів школи. А вони сьогодні заощаджують кошти, як ніколи. В переважній більшості на уроках інформатики класи на підгрупи не ділять. Усупереч перешкодам, школярі області традиційно посідають призові місця на загальноукраїнських та міжнародних олімпіадах. А якими могли би бути досягнення, якби кожен учень мав ПК!

Донецька область.