У Львові відбулися гастролі навчального театру кафедри майстерності актора Харківського держуніверситету мистецтв імені Котляревського. Вперше за часи незалежності повноцінний гастрольний колектив студентів театрального вузу привіз до міста Лева свої дипломні вистави.
Режисер Олександр Аркадін-Школьник та керівник курсу Юрій Головін планували познайомити львів’ян із сучасною школою харківської кафедри, тому показували кардинально різні вистави. Окрім гоголівської комедії «Одруження», — психологічну драму «Талан» за М. Старицьким.
Театральні зв’язки східно-прикордонного Харкова і західно-прикордонного Львова — історично складні, але плідні. Без Львова і Відня у Харкові не було б галичанина Леся Курбаса, без «західняків» Крушельницького, Бучми і Гірняка не було б харківської акторської школи, якою пишається вся Україна. Але й без «східного досвіду» не розквітнув би театр Володимира Блавацького на Галичині. Навіть сьогодні у львівському театрі імені Курбаса працюють багато випускників-харків’ян.
Пам’ятаючи про цей нерозривний зв’язок двох культурних ментальностей, театральні школи Харкова та Львова прагнуть до обміну творчими здобутками, спільної участі у мистецьких проектах, обговорення методики підготовки театрального фахівця. У студентів обох міст є неабиякий взаємний інтерес, між «сходом» та «заходом» зав’язався професійний діалог.
Цьому сприяла якість гастрольних вистав харків’ян. «Одруження» в постановці Аркадіна-Школьника — не просто комедія положень і характерів, хоча і того, і іншого у виставі доволі. Яскравими барвами змальовано женихів: купідона-гренадера Яєчню — Михайла Терещенка, «наполеончика» Анучкіна — Владислава Баглаєнка, трагікомічно-чарівливого Жевакіна — Максима Стерліка і, зрештою, анемічного, мов кульбабка, Подкольосіна — Максима Паршикова. Цікаві сваха — Надія Гаджибалаєва і тітка — Людмила Кизименко. При всій традиційності вирішення, «Одруження» — вистава з несподівано сучасними акцентами. Агафія Тихонівна у виконанні Оксани Черкашиної — палка панянка, яку «домострой» стримує у кодексі цнотливої дівчини на пуантах. А Кочкарьов у виконанні Олександра Соколовського — пекельний красень-спокусник, на зло всім традиціям!
Найбільший успіх у Львові мала вистава «Талан». Вирішення її на перший погляд несподіване. Простір постановки симфонічний, де українська мелодійна мова переплітається з живим фортепіанним звучанням Шопена, а закулісні народні хори немовби візуалізують складну архітектоніку життя і драми головної героїні — Марії Лучицької.   О. Черкашина грає її не звично-мелодраматично, а в дусі Ібсена чи Чехова. «Талан» у Аркадіна-Школьника — це нова європейська драма по-українському. Життя Актриси, що перегукувалося з музикою Шопена, уривається на півакорді, як гасне свічка на її фортепіано. Далі — тиша й пітьма.
Лучицька у виставі грає на авансцені Шопена. Чому? Це перегук з минулим — колись курбасівський учень Лесь Дубовик знаменито поставив «Талан», а в головній ролі була вдова репресованого Курбаса — Валентина Чистякова. Саме 110-річчю від народження улюбленої актриси Чистякової й присвятив нині Аркадін-Школьник свою постановку. Авжеж, Шопен тут — не випадковість: він лунав і в останній виставі самого Курбаса.
...Метр вітчизняної сцени Богдан Козак відзначив професіоналізм, самобутню школу, темперамент і особливо похвалив сценічну мову харківських дипломників. У перший день гастролей підписано угоду про співробітництва львівського університету і харківського університету мистецтв.
На знімку: Надія Гаджибалаєва та Олексій Шерпельов у виставі «Талан».
Фото Влади Святаш.