Ще зовсім недавно мешканці столиці ламали руки-ноги по нечищеному від снігу та льоду місту, а тепер на них чигає нова напасть. Так і дивись, на голову може обрушитись облицювальна плитка, ліпнина, а то й ціла стіна чи, приміром, цементна брила. Як це сталося днями під Шулявським шляхопроводом. Тут просто на перехожих відвалився і впав шматок від мосту. На щастя, обійшлося без жертв, та чи минеться іншим разом, невідомо, враховуючи, що це надто вже велелюдне місце, а стан самого мосту давно викликає занепокоєння. Щоправда, лише у людей, які щодня змушені проходити під ним, і аж ніяк не у керівників міста.

 

Нагадаємо, протягом 2006—2007 років на Шулявському шляхопроводі сталася ціла серія нищівних пожеж. За інформацією правоохоронців, у такий спосіб тут боролися за «місце під сонцем» конкуруючі фірми, які вже давно обрали територію під мостом для торгівлі секонд-хендом. Остання пожежа у квітні 2007 року завдала найбільшої шкоди. Міст довелося підпирати металевими конструкціями. Тоді керманичі запевнили, що це тимчасовий захід і незабаром має розпочатися реконструкція шляхопроводу. Зокрема, за інформацією ще дворічної давності в інституті «Київпроект» повідомляли, що там завершили розробку капітальної реконструкції Шулявського шляхопроводу. Проект, зокрема, передбачав збільшення проїзних смуг на мосту до восьми. Також будівельники мали повністю замінити несучу частину, з якої нині й відвалюються цілі брили. За тією ж інформацією, один лише проект транспортної розв’язки на перетині вулиці Довженка та проспекту Перемоги обійшовся столичній владі у 6 млн. грн., а на сам капремонт збиралися виділити 170 млн. грн. У Київавтодорі обіцяли приступити до реконструкції наприкінці 2008 року і завершити її до 2010 року. Та, як бачимо, все це виявилося зі сфери фантастики.

Тим часом людям щодня доводиться наражати себе на небезпеку, бо обійти злощасний міст немає жодної можливості. Там, де колись були тротуари, з’явилися нові торговельні точки, з іншого боку до мосту впритул підступили новобудови, а з боку заводу «Більшовик» взагалі тротуар перекрито огорожею, бо недавно під навалою снігу тут не витримала стіна одного із цехів.

До речі, лише в березні в Києві сталося кілька надзвичайних випадків з руйнуванням будівель та споруд і травмування людей. Так, на Бесарабській площі у самому центрі столиці на голову 19-річного юнака упала ліпнина, через що хлопець із черепно-мозковою травмою потрапив до лікарні. За кілька днів обрушилася стіна (понад 50 квадратних метрів) двоповерхової будівлі на вул. Мельникова. Згодом прийняв на себя удар припаркований на Хрещатику автомобіль. На нього звалився барельєф з античними мотивами. Та резонансніший випадок стався в Подільскому районі, коли біля входу в ортопедичну майстерню на голови жінки та її доньки посипалася цегла. Мати з дівчинкою досі не можуть оговтатися — у них часті головні болі, запаморочення тощо. Проте ніхто так і не був покараний.

Коментар фахівця

Архітектор Георгій Духовичний:

— Я тут можу лише вкотре повторити: Київ за останні роки втратив статус міста, в якому можна жити безпечно. Особливо це видно на центральних вулицях. Прикро ще й тому, що часто руйнуються саме історичні споруди, і повернути їм попереднє обличчя за такого ставлення влади навряд чи вдасться. Якщо зуби не чистити і вчасно не лікувати, вони повипадають. Так і тут, коли пропускається якийсь етап у ланцюжку, надолужити втрачене буває дуже важко. Утім, у Києві, здається, ніхто цього і не прагне.

Це саме стосується й шляхопроводів. Як відомо, ніщо не вічне. А тому необхідна чітка система контролю і вчасного догляду. Проблема Шулявського мосту ще і в тому, що по ньому проходять тролейбусні лінії, а це — блукаючий струм. Такий струм при контакті з бетоном і металом діє на них руйнівним чином. До того ж міст будувався в далекому 1964 році. А тепер додайте туди ще й останні пожежі. Тож висновок один — потрібний капітальний ремонт. До речі, у світі існує безліч технологій, які б дозволили дуже ефективно вирішити цю проблему. Ці технології неодноразово пропонувалися й київській владі. Але це треба фінансувати. На жаль, їй не до цього. До речі, можу навести такий приклад. У буремному 1919 році, коли в Києві чи не щодня мінялася влада, біля підніжжя Андріївської церкви тоді були встановлені і діють благополучно понині так звані репери — геодезичні знаки, які контролюють процеси, що відбуваються під спорудою та поблизу неї. Тож треба, щоб було так і зараз. Влада може мінятися скільки завгодно, а система повинна працювати.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.