Коли закон безсилий

Насамперед спробували розібратися в термінології. Якщо коротко, то цільове призначення — «це використання земельної ділянки за призначенням, ви-

значеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку». Тобто, пояснив директор департаменту земель сільськогосподарського та іншого призначення, охорони та моніторингу земель Держкомзему Сергій Черноштан, чітко вказується — ділянка надана для такого-то використання. А невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням — це невикористання ділянки саме за тим призначенням, за яким вона надавалася, приміром, рішенням сільської, селищної ради, інших органів місцевого самоврядування чи влади.

Нецільове використання землі, підкреслив Сергій Черноштан, є не тільки нераціональне, а й незаконне. Про це свідчать численні факти, виявлені Держ-земінспекцією під час перевірки в Рівненській, Черкаській, Запорізькій областях, в ході яких порушників земельного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності.

І тут варто усвідомлювати: використання наділу не за цільовим призначенням — це одна з підстав припинення права користування земельною ділянкою (стаття 141 Земельного кодексу України). При цьому таке примусове припинення здійснюється відповідно до статті 143 Земельного кодексу в судовому порядку.

Гідронамиви — ще одне поширене тепер порушення у сфері земельних відносин. Й одне з найнебезпечніших для довкілля. Такі дії деформують рельєф поверхні, знищують біологічну флору та родючий шар ґрунту, наголосив Сергій Черноштан. У більшості випадків намиту ділянку розглядають не як земельну, а як гідротехнічну споруду — греблю чи дамбу. Але у вітчизняному законодавстві відсутнє чітке визначення, що таке гідротехнічна споруда. Проблема виникає через те, що у статті 61 Земельного кодексу прямо зазначено, що на прибережній захисній смузі заборонено будівництво будь-яких споруд, зокрема баз відпочинку, дач, гаражів, стоянок автомобілів. Однак при цьому зроблено виняток: «крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд». Тобто, якщо будують гідротехнічну споруду і намивають собі півострів, це обмеження не діє. І такі «об’єкти» — не рідкість. Вони є на київських Осокорках та в Кончі-Заспі, в селищі Козин, містах Миколаєві та Маріуполі. Через те й знаходять вихід для їх узаконення — після здійснення намиву проводять інвентаризацію земель, беруть на облік нові землі відповідно до рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а потім такі наділи виділяють під будівництво.

Очевидним є те, що більша частина будь-якого намиву потрапляє у прибережну смугу, де діє заборона на зведення будь-яких споруд.

Щодо критеріїв цих смуг, вони такі: для малих річок, струмків і струмочків, а також ставків площею не менше 3 га — довжина берегової зони повинна бути не менше 25 метрів, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею більше 3 га — 50 метрів, для великих рік, водосховищ на них і озер — 100 метрів.

Проте на узбережжях нині велика кількість котеджів, забудовники яких не враховують вимоги законодавства. Як виправити ситуацію?

На думку керівника департаменту Держкомзему, хоча в Україні вже за-

проваджено кримінальну відповідальність за самовільне зайняття землі, потрібно посилити санкції й за інші махінації з наділами. Аж до порушення питання про призупинення прав на землю.

Зокрема, зазначив Сергій Черноштан, у першому читанні Верховна Рада підтримала законопроект «Про внесення змін до деяких кодексів України щодо встановлення відповідальності за штучне утворення земельних ділянок без відповідної дозвільної документації». У ньому пропонується внести зміни до статті 53 Кодексу України про адміністративні порушення щодо недотримання природоохоронного режиму. Відтак за «намив, засипку чи іншим чином штучне утворення земельної ділянки без оформленої необхідної проектної документації та отримання дозволу на проведення таких робіт» наставатиме адміністративна відповідальність.

Також пропонується доповнити Кримінальний кодекс статтею 239 прим. 1, яка передбачає: «Самовільне штучне утворення земельної ділянки у межах прибережної смуги чи в зоні особливого режиму, використання земель (намив, засипка чи іншим чином штучне утворення земельної ділянки) без оформлення необхідної проектної документації та отримання дозволу на проведення таких робіт, якщо такими діями заподіяно значну шкоду довкіллю, карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян або обмеженням волі на строк від одного до трьох років...»

Відповідно до цієї статті шкода вважається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Не обходиться без порушень і в питанні охорони земель. Порушено кримінальні справи щодо керівників у Полтавській, Чернігівській, Київській областях, які допустили розпаювання саме на землях історико-культурного призначення, що перебувають під охороною держави.

До речі, з липня цього року набуває чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо родючості ґрунтів». Тих громадян чи сільгоспвиробників, які мають у своєму користуванні більш як 100 гектарів без наявності проектів землеустрою, притягуватимуть до адміністративної відповідальності, запевнили у Держкомземі.

Втім, від себе варто зазначити ось що... Чи справді такий крок сприятиме наведенню порядку, чи стане додатковим джерелом заробітку для земельних контор (адже проект землеустрою на 100-гектарний масив стане у тисяч 30 гривень) — ще велике питання.

Мандруючи країною, дивуєшся, скільки людей нажилося на гаслі «земля — селянам». Саме за завісою красивих слів про повернення землі господарю, про те, що землею мають володіти ті, хто її обробляє, у країні відбувся земельний переділ. Передусім на користь тих, хто сильний і багатий. Нині щоб знайти навколо Києва сільгосппідприємство, треба добре пошукати. Колишні колгоспи та радгоспи, замість вирощувати овочі-фрукти для столиці і мати з того непоганий зиск, розпайовані. Паї покришені на клаптики і чи не повсюдно пішли під приватні садиби.

Земельна вакханалія і вздовж Дніпра — забудували побережжя мало не до Чорнобильської атомної. Власники «хатинок» впевнені: з бульдозером на них не підуть, зведені незаконно споруди не знесуть. Бо коли подивитися на господарів елітних забудов — усе відомі у країні люди: політики, депутати. Та й віддавали ці землі люди, які при владі. Господарі маєтків чиїсь інтереси відстоювали, тож і їх тепер мають захистити...