Олена, медсестра з Маріуполя, знепритомніла на міському ринку, куди зазвичай по суботах вирушала по продукти. «Швидку» жінці викликали лише за півгодини.
Увесь цей час, не приходячи до тями, вона пролежала на холодному асфальті, ще й у багнюці. Лікарі їхати не поспішали. Їм сказали, що на базарі стало погано бомжисі. Урешті-решт, Олену доставили до реанімації, де пацієнткою без документів та особистих речей, займатися не стали.
— Ми два роки працювали в одній лікарні, — розповідає її колега Лариса. — Олена давно мала проблеми зі здоров’ям: страждала на запалення нирок та якісь суто жіночі хвороби. Не раз нам навіть доводилося відкачувати її на роботі. Жила сама — заробляла на навчання доньки в Києві. Чоловік покинув сім’ю кілька років тому.
На сполох забила мати Олени, коли не додзвонилася їй. Пошуки тривали всі вихідні. У понеділок вона таки знайшла доньку, яка на той момент перебувала на межі між життям і смертю, не отримуючи належного лікування.
— Я знаю, що Олена просила таких само медсестер, як сама, допомогти. Казала, що вона їхня колега, ті лише посміювалися, обзивали алкашкою. Мовляв, напилася й верзе всілякі дурниці, — додає Лариса. — Справді, коли ми бачилися востаннє, в неї було набрякле, розпухле обличчя, але то давалася взнаки тривала хвороба нирок. Припускаю, що їх міг збентежити ще й її яскравий макіяж — за товстим шаром гриму ховала проблемну шкіру. Але це все одно не виправдовує такого ставлення до людини.
Матері Олени вдалося довести, що донька — медпрацівник і потребує невідкладної допомоги. Лише тоді пацієнтку помили, перевдягли у свіжу білизну й почали вводити препарати. Але запізно. Олена померла за кілька днів. Лікарі виправдовували свою поведінку відсутністю в лікарні необхідних медикаментів.
