У Чернігові презентовано перші два томи повного зібрання творів Пантелеймона Куліша та останнє число «Хроніки-2000», повністю присвяченої цьому видатному діячу історії, літератури, культури. Ми попросили відповідального секретаря редколегії літературознавця Олеся Федорука (на знімку) розповісти про зроблене, плани на майбутнє.
— Коли виникла ідея видати всього Куліша?
— Задум належить професору Гарвардського університету Григорію Грабовичу. Він ще у 1970-х роках планував здійснити максимально повне видання творів Пантелеймона Куліша. Але реально цю справу ми розпочали з ним на початку 2000-х років. Коли склали проспект повного зібрання, то вийшло 35 томів.
— Багато!
— Так, творча спадщина Куліша досить велика за обсягом. Досі не було жодного академічного видання його творів. Маємо лише їх передруки, науково-популярні видання. А серйозна робота з текстами Куліша, їх впорядкуванням, пошуком листів тільки фактично розпочинається.
— Чим будуть насичені 35 томів?
— Видання складатиметься із семи серій. Одна з них — художні твори (8 томів). Переклади і переспіви П. Куліша займуть 5 книжок. Наукові праці, публіцистику вмістимо в 9 томів. Аж 10 томів буде присвячено епістолярній спадщині письменника. Також до повного зібрання творів увійде щоденник, подорожні нариси, спогади (1 том), малярська спадщина (1 том). Наскрізної нумерації книжок немає — нумерація вестиметься в рамках серій. Видання томів здійснюватиметься в міру їх підготовки.
— Ви особисто впорядкували перші два томи унікального видання. Що там?
— До них увійшли всі відомі листи Куліша за періоди 1841—1850 (т. 1) та 1850—1856 роки (т. 2). А також і кореспонденція до нього, що розташована за хронологією. Епістолярна спадщина Пантелеймона Куліша дуже велика: збереглося не менш як три тисячі його листів. Він відгукувався на розмаїті питання свого часу — національні, суспільні, літературні. Писав завжди пристрасно, непогамовно, цікаво. Його кореспондентами були науковці, письменники, видавці, цензори. Якось, відповідаючи Михайлові Павликові на пропозицію написати спогади, Куліш сказав: «От би хто зробив хороше діло: той, хто позбирав би мої листи не ради мого я, а задля того, про що се ж писано». Слушність цієї репліки ніколи не піддавали сумніву, Кулішевий епістолярій завжди вважався першорядним джерелом для розуміння літературних і суспільно-національних процесів ХІХ століття. Проте й донині цей епістолярний масив значною мірою залишається неопублікованим, а якщо й доступний сучасному читачеві, то нерідко за виданнями столітньої давності.
— Чи багато нового дізнаємося з майбутніх новодруків?
— Повне зібрання принесе чимало сюрпризів навіть для дослідників. Зауважу, наприклад, що його семитомна «История воссоединения Руси» й досі спочиває у рукописному варіанті у фондосховищах!
— Видання спецвипуску (№78) альманаху «Хроніка-2000» «Пантелеймон Куліш: письменник, філософ, громадянин» є, так би мовити, робочим зошитом повного зібрання творів?
— Так, це один із кроків до його підготовки. У збірнику подано ті праці Куліша, які друкували здебільшого за його життя. Письменника-історика, етнографа найкраще репрезентують його спогади, а також мемуари про нього. І нарешті, блок дослідницьких статей складається з класичних текстів, як, наприклад, Євгена Маланюка та Миколи Глобенка (остання, втім, маловідома навіть фахівцям). Це потужна спроба осмислити кулішівський феномен. Видання щедро ілюстроване, зокрема малюнками Куліша, що зберігаються в Чернігівському історичному музеї і значна частина яких друкується вперше за сприяння директора Сергія Лаєвського.
Бесіду вів Сергій ПАВЛЕНКО.
Фото автора.
