Зберегти і примножити національні цінності

Будь-який народ, здатний увійти в історію та утвердитися в ній, протягом багатьох століть як найбільший свій скарб зберігає та примножує національні цінності, які є своєрідним кодом його існування, суті й визнання у світі. Багато численних та успішних народів пішли в небуття, втративши свої мову, культуру, традиції та звичаї. І навпаки — навіть після поразок і потрясінь відновили своє місце в історії поляки, чехи, болгари, словаки, євреї, фіни та прибалтійські народи. Усі вони кількістю значно поступалися українському етносу, пережили непрості історичні часи та події, але зберегли й реалізували своє прагнення збудувати власні держави, зцементовані національними цінностями та історичною пам’яттю. Втративши десятки мільйонів побратимів на шляху історичного поступу, ми лише тепер спромоглися матеріалізувати свої державотворчі прагнення й отримали реальну можливість на відтворення власної історії, збереження та розвиток національної культури. Сьогодні для одного з найчисленніших народів Європи, який уже майже два десятки років живе у власній незалежній країні, принизливо нарікати на перешкоди з боку внутрішніх чи зовнішніх недругів у реалізації національної гуманітарної політики. Треба просто діяти, послідовно виконувати чинні закони, усувати від влади тих, хто їх порушує, твердо пам’ятати, що без вивчення власної історії, збереження і розвитку прадавньої культури, здійснення продуманої системи патріотичного виховання, формування громадянського суспільства неможливо забезпечити стабільне існування суверенної Української держави. Адже, справді, існують занадто серйозні загрози для нашої молодої, вразливої, хоч і амбітної країни. Та й нецікаві ми будемо світовому співтовариству без власної оригінальної культури, без духовності, без усвідомлення відповідальності за своє минуле і майбутнє.

Водночас необхідно завжди пам’ятати, що поряд з українцями проживають представники багатьох інших національностей, для яких українська земля стала рідною, які вважають себе громадянами України і готові захищати її незалежність та обраний курс на демократичний розвиток, які всі спільно формують нову українську політичну націю. І держава зобов’язана повною мірою забезпечити національні та духовні інтереси цих людей відповідно до Конституції та законів України. Зрозуміло, що й вони повинні вивчати мову, культуру, поважати традиції та звичаї народу, який дав назву державі, який гостинно відкрив їм свої обійми на своїй історичній землі. Адже тільки в умовах взаємної поваги й довіри та беззаперечного виконання всіх чинних законів ми отримаємо шанс на прискорений розвиток України.

Для участі у розв’язанні цих надзвичайно важливих проблем три роки тому за ініціативою відомого українського вченого, політика і громадського діяча Героя України Ігоря Юхновського відбулася установча конференція, на якій проголосили про створення Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті України. Президентом фонду було обрано І. Юхновського, головою наглядової ради — академіка НАН України Сергія Комісаренка, до складу правління, окрім президента фонду, увійшли Олександр Іванків, Іван Плачков, Борис Пономаренко, Олександр Слободян, Валентин Шевченко та Віталій Шевченко. Членами фонду виявили бажання стати відомі у суспільстві люди, яким болять наявні проблеми і які розуміють, що Європі та світу цікавою й потрібною буде лише демократична і прогнозована Україна — з власним обличчям, унікальними культурою та духовністю.

Відтоді була проведена необхідна робота щодо реєстрації фонду, утворення 19 обласних та закордонних філій, відбулися три робочі конференції, де заслуховували звіти виконавчої дирекції про фінансову діяльність та виконання річних планів. Усі заходи фонду проходили в суворій відповідності до законів України, статуту та затвердженої програми.

Мушу визнати, що ми далеко не повною мірою реалізували свої плани і наміри. Зрозуміло, що в умовах економічної кризи навіть свідомі благодійники не могли собі дозволити значні сторонні витрати, і тому надходження на рахунок фонду були досить скромні. Нам не вдалося скласти реального плану роботи з відповідним фінансуванням, де було б враховано найцікавіші пропозиції з регіонів, підготовлені обласними філіями. Ми не змогли достатньо поінформувати громадян України про свою діяльність та переконати у необхідності можливої для кожного благодійної пожертви на збереження національних святинь, примноження здобутків у сфері освіти, науки, культури, духовності. Зовсім не завершено й процес формування дієвих, ініціативних регіональних та міжнародних філій фонду, які в майбутньому повинні стати його головною структурною та організаційною ланкою.

Однак цілу низку заходів все-таки було успішно реалізовано. Ми пишаємося участю у проекті «Благодійна допомога дітям України», в рамках якого понад десяток сільських шкіл було забезпечено автобусами, допомогою у відновленні випуску популярного українського часопису «Сучасність». Фонд виділяв кошти на придбання музичних інструментів для Чернігівської музичної школи, на ремонтні роботи в Корсунь-Шевченківському музеї Великої Вітчизняної війни, на ремонт кафедрального собору Коломийської єпархії, на обладнання Державному музею «Меморіал пам’яті жертв голодомору в Україні». Сьогодні ми активно допомагаємо у створенні меморіального комплексу в селі Виграєві Корсунського району, на місці переможної Корсунської битви військ Богдана Хмельницького, з якої фактично розпочалась визвольна війна українського народу 1648 року.

Але особливо важливу роль наш благодійний фонд відіграв у питаннях організації та фінансуванні робіт при створенні й відкритті «Музею Української революції 1917—1921 років» у приміщенні Київського будинку вчителя. Його урочисто відкрили Президент України і Голова Верховної Ради України, які високо оцінили якість виконаних робіт та роль музею у відновленні національної пам’яті. Музей уже відвідали сотні організованих груп та тисячі екскурсантів, які мали можливість доторкнутись до справжньої історії, зафіксованої в музейних експонатах, документах та світлинах.

Ми щиро дякуємо Герою України Петру Шилюку і всьому славному колективу ХК «Київміськбуд» за виконані у приміщенні музею реставраційні роботи, всім свідомим громадянам, які через наш благодійний фонд долучилися до благородної благодійницької діяльності.

Переконані, що кількість таких патріотів, як і число добрих справ нашого фонду зростатиме, люди різних поколінь матимуть можливість вивчати справжню історію та милуватися високими зразками власної культури, а Україну таки поважатимуть у світі як сучасну, демократичну і високодуховну державу.