Як виростити щедрий врожай нинішнього непростого сезону — про це розповів під час конференції «Основні науково-практичні заходи стабільного виробництва продукції рослинництва в умовах 2010 року», яка відбулася у столиці, перший віце-президент Національної академії аграрних наук Віктор Ситник. За словами науковця, завдяки снігу, хоча температура повітря опускалася взимку місцями до мінус 32—34 градусів, на глибині вузла кущення вона не знижувалась нижче мінус 10 і навіть при безсніжжі не переходила критичний рубіж мінус 16 градусів.
У підсумку озимина після морозів збереглася на 90—100% і тільки на окремих обезсніжених полях навіть з розвиненими посівами відзначена загибель 20—30% рослин і 50—90% озимого ячменю та слаборозвинених рослин пшениці.
А ось потепління в лютому принесло озимим неприємності — сніг серйозно підтанув і з’явився застій води, і в понижених відкритих місцях, і під снігом.
Зміна потеплінь похолоданнями в лютому — березні призвела до утворення льодової кірки, яка мала різний характер і залягала протягом 3—4, а місцями і 5—6 декад.
Найбільші площі під кіркою були в Харківській, Полтавській, Сумській та прилеглих до них районах сусідніх областей. Загальна площа озимини, вкритої льодовою кіркою, в другій декаді березня перевищувала 900 тис. га.
За даними Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва, найбільше від льодової кірки постраждали слаборозвинуті посіви озимого ячменю та слабозимостійкі сорти озимої пшениці європейської селекції. Відрощування рослин показало, що озиме жито, озиме тритикале та озима пшениця української та російської селекції збереглись на 86—100%, а озимий ячмінь та озима пшениця західно-європейської селекції — лише на 30—40%.
Це підтверджує відомий тезис про те, що в регіонах з традиційно складними умовами перезимівлі, якими є східні області, не можна допускати розширення посівів такої слабозимостійкої культури, як озимий ячмінь, а також слабозимостійких сортів озимої пшениці, в т. ч. й іноземного походження.
Краще зберегли свою життєздатність під кіркою рослини озимини оптимально розвинуті, посіяні по кращих попередниках, удобрені з осені.
Дуже важливо своєчасно визначити пошкоджені та загиблі посіви, які підлягають пересіву. За узагальненими даними наукових установ, якщо на одному квадратному метрі на час відновлення весняної вегетації збереглось менше 250 нерозкущених, або менше — 200 розкущених рослин, такі посіви слід пересіяти такими ранніми ярими зерновими культурами, як ячмінь, пшениця, овес, горох, яре тритикале.
Ясна річ, пересів слід проводити в ранні строки, одночасно з посівом ранніх ярих культур. Тут варто повторитися: в цьому році на частині полів через складні умови перезимівлі і сильну виснаженість рослин, необхідність пересіву може виникнути і в більш пізні строки, через 2—4 тижні після відновлення вегетації. Особливо, якщо ми матимемо справу з швидким пересиханням верхнього шару грунту. Таку озимину, звичайно, слід пересіяти кукурудзою, соєю, просом, гречкою, сорго. За попередніми прогнозами наукових установ, загальна площа пересіву озимих зернових культур в нинішньому році може становити 400—500 тис. га.
Важливим позитивним чинником нинішньої весни є високі вологозапаси грунту в усіх регіонах. За даними наукових установ, завдяки випаданню протягом зими опадів, які практично в усіх регіонах перевищили норму в 1,5—1,8 разу, на сьогодні в метровому шарі грунту міститься 180—190 мм продуктивної вологи. Як правило, в роки з такими великими вологозапасами грунту і навіть в південному регіоні формується високий рівень урожайності зерна озимих культур.
Науковці радять організувати належний догляд за озиминою. Через велику кількість зимових опадів повсюдно спостерігається промивання грунту, що спричинило вимивання доступних поживних речовин грунту в нижні, недоступні рослинам на початку вегетації, горизонти. За даними Інституту землеробства південного регіону в Херсонській області в березні під озиминою вміст нітратів у верхніх шарах грунту, де розміщена коренева система, становить всього 0,32 мг/100 г грунту, тоді як в шарі грунту 70—100 см — 0,75 мг/100 г.
Тому ослаблені в процесі зимівлі рослини озимих культур обов’язково необхідно підживити азотними добривами з розрахунку 40—60 кілограм діючої речовини на гектар і чим раніше, тим краще. На добре розвинутих загущених посівах озимини, з метою запобігання вилягання посівів, їх підживлення проводять дещо пізніше, перед виходом рослин в трубку.
Слід мати на увазі, що для одержання високоякісного зерна озимої пшениці загальна доза азоту повинна становити не менше 80—100 кг/га. Після відновлення вегетації і досягнення грунтом фізичної стиглості розвинені посіви озимини слід заборонувати, що забезпечить розпушення верхнього ущільненого шару грунту. Це зменшить випаровування вологи, частково знищить сходи бур’янів, сприятиме заробці в грунт внесених поверхневим способом добрив. Складною є фітосанітарна ситуація на полях. Наявність снігового покриву на полях під час перезимівлі сприяла добрій перезимівлі шкідників. Тому в посівах озимих зернових культур слід очікувати надмірну кількість жужелиці, клопа-черепашки, злакових мух, попелиць, трипсів та інших шкідників. Хоча чисельність мишовидних гризунів на полях дещо зменшилась завдяки проведеним захисним заходам та підтопленню нір талими водами, на значних площах їх кількість перевищує пороги шкодочинності, тому боротьбу з ними необхідно продовжувати.
Добре перезимували нинішнього року сходи бур’янів, забур’янені посіви обов’язково необхідно обробити гербіцидами, що значно підвищить ефективність підживлення. Для економії коштів обробку посівів слід проводити у фазі кущіння баковими сумішами фунгіцидів, гербіцидів та інсектицидів відповідно до рекомендацій наукових установ.
На конференції побувала  Галина КВІТКА.