Голова Верховної Ради Володимир Литвин резонно зауважує, що перед тим, як починати дискусію про вступ України до Митного союзу з країнами пострадянського простору, варто спочатку усвідомити, які зобов’язання взяла Україна перед членами Організації світової торгівлі (СОТ).
Передусім варто пам’ятати, що головна мета ГАТТ (Генеральної угоди з тарифів і торгівлі) у рамках СОТ, до якої приєдналася Україна, — режим найбільшого сприяння у зовнішньоторговельній діяльності всіх країн, які є її членами. А відповідно до ст. ХІ ГАТТ, Митний союз — це угода двох або більше держав про скасування зовнішньоторговельних обмежень усередині інтеграційного об’єднання і запровадження єдиного тарифу. Інакше кажучи, апріорі існує певний конфлікт інтересів. Гіпотетично створений Митний союз має спиратися на уніфіковані митні правила, єдині стандарти, правила регулювання державного субсидування національних виробництв, які можуть суперечити режиму найбільшого сприяння, встановленому в рамках СОТ. Тим паче, що гіпотетичний Митний союз потребуватиме спільного (наднаціонального) керівного органу для прийняття рішень і координації політики у своїх межах. І, швидше за все, платіжного союзу. По суті, члени Митного союзу поступаються частиною суверенітету своїх країн для встановлення преференційної економічної діяльності в замкненому середовищі й, зрештою, це логічно веде в подальшому до створення політичного союзу.
Дискусія про створення Митного союзу не нова. Під час вступу України до СОТ саме ця гіпотетична можливість чи не найбільше непокоїла країни—члени СОТ, з якими Україна погоджувала свої інтеграційні плани на майбутнє. Буквально статутні документи СОТ не заперечують можливості існування у своїх членів преференційного режиму торгівлі (ст. ХХІV), але неформально такі пропозиції не вітаються.
На ситуативний характер дискусії також указують посилання урядовців на більш низькі тарифи на імпортний газ для Білорусі, котра, як відомо, перебуває у Митному союзі з Росією. Тим часом не треба забувати, що свої тарифи білоруси одержали в обмін на 50 відсотків власної газотранспортної системи до кінця нинішнього року. Далі тарифи будуть ринкові, якщо, звісно, не віддати ще 50 відсотків. І не варто забувати, що при цьому росіяни не робили жодних капіталовкладень у модернізацію білоруської ГТС.
Той, хто хоче створити з росіянами й білорусами Митний союз, має бачити не тільки короткостроковий економічний ефект від такого рішення (за деякими підрахунками, це може додати мільярд-другий гривень доданої вартості), а й довгостроковий, який полягає в обмеженні можливостей держави вести самостійну ефективну економічну політику.