Реформаторів призначено. Черга за реформами

І цього тижня не міг спекатися порівнянь. Новоспечений Комітет із питань економічних реформ, створений відповідно до указу Президента країни, — чи не добра новина, якщо за цим стоятиме принаймні скорочення інституту чисельних радників?! Адже наша своєрідна демократія уже давно перетворила країну рад на країну порад, до яких і Президент, і уряд дотепер не вельми прислухалися. Хіба що новий уряд прислухатиметься! Водночас, коли Прем’єр-міністр Микола Азаров озвучив коло питань, які ввійдуть у компетенцію цього консультативно-дорадчого органу, мимоволі спало на думку, що уряд створює собі «двійника». Адже стимулюванням приватних інвестицій у реальний сектор економіки або питаннями дерегуляції підприємництва чи вдосконалення податкового законодавства вже займається він сам відповідно до наданих йому повноважень. А потім стимулювати приватні інвестиції або запобігати рейдерству неможливо без регулювання процесів перерозподілу власності. А відтак це ставить під сумнів одразу кілька організаційних засад, у тім числі й безоплатну основу для членів комітету. Такі міркування змусили поцікавитися складом Комітету з економічних реформ, який, нагадаю, очолив сам Президент країни. І одразу стало соромно за свої думки. Сюди ввійшли кілька керівників із президентської адміністрації, десять членів уряду, з Прем’єр-міністром включно, голова Нацбанку, один народний депутат і кілька керівників профільних інститутів. Дехто, на момент оприлюднення списку на сайті глави держави, ще не дав своєї згоди приєднатися до процесу, однак це не так уже й важливо. Якщо зважити на той факт, що засідання є правомочним за наявності більш як половини його членів, то, дуже ймовірно, що найбільш дисциплінованими виявляться члени уряду, які по суті даватимуть поради самі собі. Існування паралелізму функцій в управлінні реформами завжди лишає можливість перекласти частину відповідальності за їхню недосконалість або незавершеність, а тут, з’ясовується, перекладати немає на кого. За бізнес-клімат та інвестиції відповідальний віце-прем’єр Сергій Тігіпко, модернізацію економіки та інфраструктури — віце-прем’єр Віктор Тихонов, за реформування соціальної сфери — віце-прем’єр Володимир Семиноженко тощо.

Утім, мого колегу по роботі це не обходить, він киває вбік АЗС, на яких вартість бензинів зросла миттєво на 4—4,5 відсотка від понеділка. Січневі стрибки цін на нафтопродукти не йдуть у жодне порівняння з теперішнім — у деяких мережах вартість літра найбільш ходового пального зросла на 35—40 копійок. Чому, запитує, Мінпаливенерго й Антимонопольний комітет незворушно спостерігають за вочевидь театралізованим підняттям цін операторами? Посилання на подорожчання нафти на світових ринках проти лютого на 7 відсотків і бензину А-95 — на 9 відсотків на нього не діють: коли їхні ціни падали, то наші стояли, як паралізовані. Якщо порахувати, каже, то всі октанові заморочки спливуть на поверхню — продавці накручують спекулятивну маржу. Нумо, доведи, що до цього не мають відношення куратори з Мінпаливенерго або контролери з Антимонопольного комітету! Я визнаю, що не зможу. Експертно-аналітична група при Мінпаливенерго, яка покликана моніторити ціни на ринку нафтопродуктів, була, як то кажуть, не при ділі через кадрові пертурбації. (Нафтогазова сфера, як показують новопризначення, потрапляє під контроль менеджерів підприємця Дмитра Фірташа й групи «Приват»). Антимонопольний комітет уже відреагував, але, як то кажуть, за фактом. Зростання середніх гуртових цін за тиждень, який передував неочікуваному стрибку, становило, за даними консалтингової групи «А-95» (УНІАН), у середньому 2,8 відсотка, тож це тільки підтверджує підозри мого колеги. Якщо так, то за нинішніх середніх цін на А-95 його продаж приносить продавцям менше однієї гривні прибутку, тоді як узимку з літра «знімали» й півтори гривні. Отже, відбувається спекулятивне накручування цін. Від початку року бензин А-95 вже подорожчав на 13,5, а дизпальне — на 19,3 відсотка. Питома вага в індексі споживчих цін невисока, але подорожчання пального опосередковано стимулює інфляцію транспортних послуг у багатьох сегментах споживчого ринку. Тож, якщо не відкоригувати ціни, то Прем’єр-міністру знову доведеться жалітися на дорогу капусту. І не тільки.

Тиждень мав би додати, але не додав оптимізму. Уряд позичив гроші на виплату пенсій і попросив 5 мільярдів доларів США в Міжнародного валютного фонду на покриття дефіциту держбюджету. До того ж вдавалися і його попередники, за що їх розпікали, на чому світ стоїть. Міністр палива та енергетики відбув важливий візит до Москви, де обговорював можливість перегляду контрактних цін на природний газ і створення газотранспортного консорціуму. До честі Миколи Азарова, він заявив, що ГТС не віддаватимуть «під жодним соусом». Але ж не соусом єдиним...

Президент Віктор Янукович дав доручення переговорникам усе утрясти на чужому полі до травня, вочевидь не сумніваючись, що на своєму «полі» не буде проблем. Зрештою, на безпроблемне керування сподівалася і Юлія Тимошенко, якій цього не подарували. З економічного боку передача експортних потужностей у спільне користування з росіянами та європейцями позбавляє країну гарантованих доходів від експлуатації ГТС, тоді як зараз це найсильніша ланка (за розмірами, потужністю, транзитним потенціалом, прибутковістю). З політичного боку — це стане постійним джерелом політичної нестабільності, бо ГТС — джерело бюджетного забезпечення, з пенсійним включно. Україна може й повинна обстоювати зменшення несправедливої ціни ($320 — від квітня), але тільки не запрошенням до квартир комунального сектору або в цехи своїх підприємств — це вже підтоптаний креатив, а нова влада ж обіцяла щось новеньке!

Із бюджетних прогнозів випливає, що на новеньке розраховувати не варто. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко прогнозує дефіцит держбюджету на нинішній рік у розмірі 5 відсотків. Виходячи з ціни на природний газ у 334 доларів США за тисячу кубометрів і обмінного курсу 8 гривень за долар США. Середньорічна інфляція — 112,2 відсотка. Номінальний ВВП, за його розрахунками, цього року таки перевищить трильйон гривень, оскільки передбачається, що економіка зросте майже на чотири відсотки. Усе реалістично й вказує на те, що уряд спиратиметься у своїй діяльності на добре забуте старе — жорстку економію бюджетних доходів, фіксований обмінний курс, розумний рівень соціальних стандартів.

І це резонно. Бо чимало реформ, за які уряд береться, вже започатковані минулого року. Приміром, до честі уряду наприкінці тижня він визнав, що чимало проблем з дерегуляції малого бізнесу (принцип мовчазної згоди, скорочення кількості ліцензованих видів підприємницької діяльності, перевірок тощо) вже урегульовано його попередниками.