Минулого місяця гривня не раз била рекорди свого падіння. У результаті національна валюта офіційно подолала психологічний бар’єр у 16 гривень за долар. Але купити за таким курсом купюри з портретами американських президентів — велике щастя.
r Пересічному громадянинові, не обізнаному у фінансових махінаціях, здійснити таке майже не під силу. Якщо ти не банкір, то вхід для тебе визначено з іншого боку. Для народу сформувався чорний або тіньовий ринок з абсолютно реальним курсом, який уже давно перетнув позначку в 20 гривень і наближається до нової висоти в 21 грн./дол. Скільки мільйонів гривень завдяки багатокурсовій політиці НБУ привласнено — не злічити. Люди втрачають, банкіри наживаються. А в головній фінансовій установі країни неначе тільки зараз помітили невідповідність і нібито взялися за усунення недоліків. «Ми хочемо, щоб на ринку існував єдиний реальний і ефективний курс», — наголосила минулого тижня під час наради з керівниками найбільших банків голова НБУ Валерія Гонтарева. Але, як відомо, обіцяти не значить — одружитися. До того ж, щоб загнати назад джина, якого випустили із пляшки — одного бажання замало. Та й хто поспішатиме різати курку, яка несе золоті яйця? Тож, певний час і законослухняним громадянам, й імпортерам з експортерами доведеться пожити за множинним курсом, породженим діями Нацбанку.
r На підтвердження того, що у фінансовій сфері країни діється казна-що (про яку довіру вкладників можна говорити?) — минулого місяця НБУ визнав неплатоспроможними одразу три банки: «Профін Банк», «Укоопспілка», «Емексбанк». Ці фінансові установи тепер під юрисдикцією Фонду гарантування повернення вкладів фізосіб — у них запроваджено тимчасову адміністрацію. У восьми банках — «Прайм-банк», «АктаБанк», «ІнтерКредитБбанк», «Грін Банк», «Експобанк», «Демарк», «Порто-Франко», «Аксіома» — у січні розпочато процедуру ліквідації. Загалом у стані ліквідації уже понад три десятки фінустанов.
Тут окреме спасибі вимогам Міжнародного валютного фонду, що інформація з рефінансування банків стала відкритою. Тепер можна побачити, як НБУ підживлює цікаві йому фінансові структури державною підтримкою. Причому деякі все-таки тонуть і безсоромно тягнуть із собою на дно й грошові вливання Нацбанку. То тепер народ, завдяки МВФ, може наочно переконатися, як у нас красиво вміють розпоряджатися національними фінансовими потоками. Але це — як у театрі. Показати — покажуть, дивися скільки завгодно, але в сюжетну лінію все одно — прохання не втручатися. Але й за те МВФ — мерсі!
У цьому контексті — підказка для Міжнародного валютного фонду: цікаво було б зайнятися бюджетом «Нафтогазу». Оприлюднити, так би мовити, його фінансові кульбіти. Цікаво було б подивитися, як витрачають народні гроші керівники цього монстра. Заразом подивимося на газовий баланс країни. Дізнаємося, скільки усередині держави видобувається блакитного палива. Як ці обсяги тепер розподіляються. Тоді проясниться і ціна на газ внутрішнього видобутку. Адже свого часу політики нам усі вуха продзижчали, мовляв, він дешевий і його з головою, щоб повністю забезпечити підприємства теплокомуненерго та потреби населення. Тож, у чому річ? Куди це блакитне паливо дівається? Прояснімо ці невідповідності й нестиковки! А то вчора розповідали одне, сьогодні — інше. Добре, хоч зима м’яка... Одне слово, потрібно потурбуватися, щоб «Нафтогаз» був не годівницею для обраних (причому, за рахунок держпідтримки), а ефективно працюючою компанією.
rХоча, схоже, з усім цим доведеться почекати. Тут би з кредитами питання прояснити. Місія МВФ зараз працює у Києві. Минулого тижня директор-розпорядник фонду Крістін Лагард в інтерв’ю французькій газеті Le Monde повідомила, мовляв, надання Україні підтримки по лінії Міжнародного валютного фонду можливе тільки за умови стабілізації обстановки в цій країні.
Як нагадала глава фонду, навесні 2014 року при розрахунках можливих схем надання фінансової допомоги Україні експерти МВФ виходили з того, що конфлікт на південному сході завершиться не пізніше осені. «Сьогодні ці гіпотези не підтвредилися. Тепер ми працюємо над іншими варіантами, — зазначила Крістін Лагард, — зокрема, з продовженням на чотири роки терміну, який відведено Україні на проведення реформ».
Обсяг фінансування, на яке міг би розраховувати Київ протягом цього періоду, також «імовірно буде трохи вищий, ніж передбачалося», додала директор МВФ, наголосивши при цьому, що все залежатиме від військово-політичних факторів.
«Усе це передбачає, що ситуація стабілізується. Це — пріоритет, — підкреслила вона. — Жоден партнер МВФ не може брати участі у програмі підтримки, якщо під знаком питання опиняється 20 відсотків ВВП України. Зв’язок між економічною і військовою ситуацією цілком очевидний».
Ну і як тут розуміти цю директора-розпорядника! Як розібратися Що це, протиріччя усередині самої пані Лагард чи труднощі перекладу? Дати чи не дати!? Шекспір якійсь. Насправді, вагання з боку МВФ можна пояснити. У фонді розуміють, що позичені гроші Україні, м’яко кажучи, складно буде повернути. Проте місія продовжила в Києві своє перебування. Думається, їх тут добре зустрічають, гостинність тече рікою. Тож у підсумку, швидше за все, рекомендуватимуть кредит надати. Наша хлібосольність не може не подобатися. Щоправда, можна припустити, що фонд натомість зажадає значного збільшення тарифів на газ для населення. Адже ринкова ціна газу — близько 7 тисяч гривень за 1000 кубометрів. А населення платить трохи більше 1000 гривень. Виходить, що величезні бюджетні гроші йдуть на підтримку «Нафтогазу». Ще один аргумент за те, що дадуть — у нинішньому році Україна повинна виплатити по зовнішніх боргах 11 мільярдів доларів. А загалом сума становить 30,8 мільярда. Якщо її розділити на всіх жителів України, виходить майже по 700 доларів на кожного, коли ж не враховувати пенсіонерів, дітей, інвалідів, а тільки тих, хто працює — майже по 3000 доларів. А звідки брати гроші, щоб повернути, якщо не позичать?
